Аллопуринол инструкция по применению цена украина

Описание

Аллопуринол Сандоз (Allopurinol Sandoz) инструкция по применению

Состав

действующее вещество: аллопуринол
1 таблетка содержит аллопуринола 100 мг или 300 мг
вспомогательные вещества: целлюлоза порошкообразная, повидон, макрогол 4000, кросповидон, тальк, магния стеарат, целлюлоза микрокристаллическая.

Лекарственная форма

Таблетки.

Основные физико-химические свойства:

• таблетки по 100 мг — белые круглые, двояковыпуклые таблетки с насечкой с одной стороны
• таблетки по 300 мг — белые или почти белые продолговатые, двояковыпуклые с насечкой с двух сторон и невредимой поверхностью.

Фармакологическая группа

Препараты, подавляющие образование мочевой кислоты. Код АТХ М04А А01.

Фармакологические свойства

Фармакологические.

Аллопуринол и его основной метаболит оксипуринол нарушают синтез мочевой кислоты, имеют уростатични свойства, основанные преимущественно на способности подавлять фермент ксантиноксидазы, что катализирует окисление гипоксантина до ксантина и ксантина до мочевой кислоты, что приводит к уменьшению концентрации мочевой кислоты и способствует растворению уратов.

Фармакокинетика.

Аллопуринол быстро всасывается в верхних отделах пищеварительного тракта. После приема внутрь аллопуринол обнаруживается в плазме крови через 30-60 минут. Биодоступность составляет 67-90%.

Максимальная концентрация аллопуринола и его метаболита оксипуринола в плазме крови достигается соответственно через 1,5 часа и через 3-5 часов после приема. Аллопуринол почти не связывается с белками плазмы крови. Объем его распределения составляет примерно 1,3 л / кг.

Аллопуринол быстро (период полувыведения из плазмы составляет 1-2 часа) окисляется через ксантиноксидазы и альдегидоксидазы к оксипуринола, который также является мощным ингибитором ксантиноксидазы, однако период полувыведения метаболита может длиться от 13 до 30 часов. С учетом длительного периода полувыведения оксипуринола в начале терапии может иметь место его постепенное накопление до достижения равновесной концентрации в плазме крови. У пациентов с нормальной функцией почек средняя концентрация оксипуринола в плазме крови обычно составляет 5-10 мг / л после приема однократной дозы 300 мг аллопуринола.

Аллопуринол выводится почками, причем менее 10% выводится в неизмененном виде. Примерно 20% аллопуринола выводится с калом. Оксипуринол выводится с мочой в неизмененном виде после канальцевой реабсорбции.

Нарушение функции почек приводит к удлинению периода полувыведения оксипуринола, поэтому пациентам с почечной недостаточностью необходимо придерживаться рекомендаций по дозировке.

Показания

Взрослые.

• Лечение всех форм гиперурикемии, которые не контролируются диетой, с уровнями мочевой кислоты в сыворотке крови в пределах 535 мкмоль / л (9 мг / 100 мл) и выше
• заболевания, вызванные повышением уровня мочевой кислоты в сыворотке крови, в частности подагра, уратная нефропатия и уратная мочекаменная болезнь
• вторичная гиперурикемия различного происхождения
• первичная и вторичная гиперурикемия при различных гемобластозах (остром лейкозе, хроническом миелолейкозе, лимфосаркомы).

Таблетки по 100 мг

• Вторичная гиперурикемия различного происхождения
• уратная нефропатия, возникшая в результате лечения лейкемии
• врожденная ферментативная недостаточность, в частности синдром Леша-Нихана (частичный или полный дефицит гипоксантин-гуанин-фосфорибозилтрансферазы) и дефицит аденин-фосфорибозилтрансферазы.

Таблетки по 300 мг

• Вторичная гиперурикемия различного происхождения
• уратная нефропатия, возникшая в результате лечения лейкемии
• врожденная ферментативная недостаточность, в частности синдром Леша-Нихана (частичный или полный дефицит гипоксантин-гуанин-фосфорибозилтрансферазы) и дефицит аденин-фосфорибозилтрансферазы.

Противопоказания

Повышенная чувствительность к аллопуринолу или к любому из компонентов препарата. Тяжелые нарушения функции почек (клиренс креатинина менее 2 мл / мин) и печени. При КК менее 20 мл / мин таблетки по 300 мг не применяют.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий

6-меркаптопурин и азатиоприн. При одновременном приеме аллопуринола с 6-меркаптопурином или азатиоприн дозы последних следует снижать до 25%, поскольку метаболизм этих препаратов замедляется в связи с ингибированием ксантиноксидазы, а их эффект пролонгируется.

Видарабина (аденина арабинозид). При одновременном применении аллопуринола с видарабина пролонгируется период полувыведения последнего из плазмы, поэтому эту комбинацию следует применять с осторожностью во избежание возможного усиления токсических эффектов.

Салицилаты и препараты, способствующие выведению мочевой кислоты. Эффективность аллопуринола может снижаться при одновременном применении с препаратами, которые способны выводить мочевую кислоту (сульфинпиразоном, пробенецидом, бензбромароном или салицилатами).

Аллопуринол замедляет выведение пробенецида.

Хлорпропамид. При нарушении функции почек, особенно при одновременном применении с аллопуринолом может пролонгироваться гипогликемический эффект хлорпропамида, что требует снижения дозы.

Антикоагулянты (производные кумарина). Может усилиться эффект варфарина и других антикоагулянтов — производных кумарина, поэтому нужен частый контроль коагуляции крови, а также снижение дозы антикоагулянтов.

Фенитоин. Аллопуринол может подавлять метаболизм фенитоина в печени, однако клиническое значение этого взаимодействия не подтверждено.

Теофиллин, кофеин. В высоких дозах аллопуринол ингибирует метаболизм и повышает плазменную концентрацию теофиллина, кофеина. В начале лечения аллопуринолом или при повышении его дозы необходимо контролировать уровень теофиллина в плазме крови.

Ампициллин / амоксициллин. При одновременном применении аллопуринола с ампициллином или амоксициллином вероятность возникновения кожных аллергических реакций (сыпь), поэтому пациентам, принимающим аллопуринол, следует применять другие антибиотики.

Цитостатики. При применении аллопуринола с цитостатиками (циклофосфамид, доксорубицин, блеомицин, прокарбазин, мехлоретамин) наблюдалось усиленное угнетение функции костного мозга, поэтому у таких пациентов показатели крови следует контролировать через короткие интервалы времени.

Циклоспорин. При применении с аллопуринолом может повышаться концентрация циклоспорина в плазме крови и увеличиваться его токсичность.

Диданозин. Не рекомендуется одновременное применение с аллопуринолом, поскольку наблюдалось почти двойное увеличение C _max и показателей AUC для диданозина.

Каптоприл. Одновременное применение аллопуринола и каптоприла может повысить риск кожных реакций, особенно при хронических заболеваниях почек.

Особенности применения

При появлении реакций гиперчувствительности, включая синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, макулопапулезные экзантему, аллопуринол следует немедленно отменить и не назначать его повторно.

Наличие у пациентов, которые лечатся аллопуринолом, аллели HLA-B * 5801 (генетический маркер) ассоциируется с риском развития аллергических реакций. Частота присутствии этого генетического маркера в различных этнических группах значительно отличается (они есть у 20% этнической группы Китая ханьцев, у 12% населения Кореи, 1-2% японцев и представителей европеоидной расы). Если известно, что пациент имеет аллель HLA-B * 5801, вопрос о назначении аллопуринола может рассматриваться только тогда, когда ожидаемая польза от лечения превышает возможные риски.

Такие пациенты должны быть проинформированы о необходимости прекращения лечения при появлении первых симптомов синдрома гиперчувствительности.

Аллопуринол не рекомендуется применять, если уровень мочевой кислоты в плазме крови ниже 535 мкмоль / л (9 мг / 100 мл), при соблюдении рекомендаций относительно диеты и отсутствия поражения почек. Не употреблять продукты с высоким содержанием пурина (например, субпродукты: почки, мозг, печень, сердце и язык мясные навары и алкоголь, особенно пиво).

При возникновении реакций гиперчувствительности (например, экземы) применение аллопуринола следует немедленно прекратить.

При нарушении функции почек и печени или ранее установленных нарушениях гемопоэза нужен особенно тщательный контроль врача. Для пациентов с нарушениями функции почек или печени необходимо учитывать соответствующие рекомендации по доз. Пациентам, страдающим артериальной гипертензией или сердечной недостаточностью и получающих ингибиторы АПФ или диуретики, следует с особой осторожностью применять аллопуринол.

При лечении подагры и мочекаменной болезни объем выделяемой мочи, должно быть не менее 2 л в сутки.

Для предотвращения повышения концентрации мочевой кислоты в сыворотке крови или мочи может происходить при радиотерапии или химиотерапии новообразований, а также при синдроме Леша-Нихана, кроме применения аллопуринола следует принимать большое количество жидкости для поддержания достаточного диуреза. Кроме того, для улучшения выведения мочевой кислоты можно делать подщелачивание мочи, что приводит к растворению уратов / мочевой кислоты.

Если уратная нефропатия или другие патологические изменения уже привели к нарушению функции почек, дозу следует откорректировать в соответствии с показателями функции почек.

При наличии приступов острой подагры лечение аллопуринолом не следует начинать до их полного исчезновения. В начале лечения аллопуринолом острые приступы подагры могут усиливаться в результате мобилизации большого количества мочевой кислоты. Поэтому в течение первых 4 недель лечения необходимо одновременное применение анальгетиков или колхицина.

При наличии в почечных лоханках больших камней мочевой кислоты нельзя исключать, что при лечении аллопуринолом часть камней может раствориться и попасть в мочевой пузырь, что может в дальнейшем вызвать закупорку мочеточника.

Применение в период беременности или кормления грудью.

Нет достаточных данных относительно применения аллопуринола в период беременности. Поскольку аллопуринол влияет на метаболизм пурина, а потенциальный риск для человека неизвестен, аллопуринол не рекомендуется применять в период беременности.

Аллопуринол проникает в грудное молоко, поэтому препарат не следует принимать в период кормления грудью.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.

До выяснения индивидуальной реакции на аллопуринол необходимо соблюдать осторожность при управлении автотранспортом или другими механизмами из-за возможности возникновения головокружения, сонливости и атаксии.

Способ применения и дозы

Взрослые. Суточная доза определяется индивидуально в зависимости от уровня мочевой кислоты в сыворотке крови. Для уменьшения риска возникновения побочных реакций лечение следует начинать с приема 100 мг аллопуринола 1 раз в сутки и повышать дозировку только в случае, если уровень мочевой кислоты в сыворотке крови снижается недостаточно.

Рекомендуются следующие режимы дозирования

• при легких состояниях — от 100 мг до 200 мг в сутки
• при умеренно тяжелых состояниях — от 300 мг до 600 мг в сутки
• при тяжелых состояниях: от 700 мг до 900 мг в сутки.

Если суточная доза аллопуринола превышает 300 мг, ее следует разделить на несколько приемов (не более 300 мг однократно).

При расчете дозы препарата на массу тела пациента применять дозы 2-10 мг / кг массы тела в сутки.

Суточная доза аллопуринола составляет 10 мг / кг массы тела, разделенная на 3 приема. Максимальная суточная доза — 400 мг. Применять таблетки по 100 мг.

Суточная доза аллопуринола составляет 10 мг / кг массы тела, разделенная на 3 приема. Максимальная суточная доза — 400 мг.

Пациенты пожилого возраста. Из-за отсутствия официальных данных по применению аллопуринола этой категории пациентов рекомендуется использовать низкие терапевтически обоснованные дозы. Следует учитывать возможность нарушения функции почек у пациентов пожилого возраста.

Пациенты с почечной недостаточностью. Поскольку аллопуринол и его метаболиты выводятся почками, при нарушении их функции возможна передозировка, если доза не была подобрана правильно.

При тяжелом нарушении функции почек максимальная суточная доза составляет 100 мг. Возможно применение однократной дозы 100 мг с интервалом более суток (каждые 2-3 дня).

При необходимости повышения дозы необходимо контролировать сывороточный уровень оксипуринола, не должна превышать 15,2 мкг / мл.

Кк	Суточная доза
	Стандартная доза
10-20 мл / мин	100-200 мг
	100 мг или 100 мг каждые 2-3 дня

При гемодиализе после каждого сеанса (2-3 раза в неделю) применять 300-400 мг аллопуринола.

Пациенты с нарушением функции печени.

Пациентам с нарушением функции печени следует назначать более низкие дозы. В начале лечения рекомендуется осуществлять периодический контроль показателей функциональных проб печени.

Таблетки по 300 мг не следует назначать этим пациентам за высокого содержания действующего вещества.

Таблетки следует принимать после еды, не разжевывая, вместе с большим количеством жидкости.

Продолжительность лечения зависит от течения основного заболевания. С целью предупреждения образования оксалатных и уратных камней и при первичной гиперурикемии и подагре в большинстве случаев необходимо применение длительной терапии. При вторичной гиперурикемии рекомендуется проведение краткосрочного лечения в соответствии с продолжительностью повышение уровня мочевой кислоты.

Дети.

Передозировка

Симптомы. После однократного приема 20 г у одного пациента наблюдались такие симптомы как тошнота, рвота, диарея и головокружение. У другого пациента доза 22,5 г аллопуринола не повлекла нежелательных эффектов. После длительного приема 200-400 мг аллопуринола в сутки у пациентов с нарушениями функции почек описаны тяжелые симптомы интоксикации (кожные реакции, лихорадка, гепатит, эозинофилия и обострения почечной недостаточности). При передозировке аллопуринолом существенно подавляется активность ксантиноксидазы, однако только в случае одновременного применения с 6-меркаптопурином и азатиоприн действие препарата сопровождается значительным побочным действием.

При подозрении на передозировку, особенно при одновременном приеме 6-меркаптопурину и азатиоприна, можно промыть желудок, вызвать рвоту или принять активированный уголь и фосфат натрия, если после приема препарата прошло не более 1:00.

Лечение. ОСОБЫЕ. В случае необходимости — гемодиализ. Специфический антидот неизвестен.

Побочные реакции

В начале лечения аллопуринолом могут возникать реактивные приступы подагры.

Проявления побочных реакций частые при почечной и / или печеночной недостаточности или при одновременном применении с ампициллином или амоксициллином.

Со стороны кожи: очень редко — синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз алопеция, фурункулез, отек Квинке, обесцвечивание волос.

Самые кожные реакции (примерно 4%) возникают в любой период лечения и могут проявляться в виде пурпуроподибного, макулопапулезного, скваматозной или эксфолиативного высыпания.

При возникновении этих реакций прием аллопуринола следует немедленно прекратить. После уменьшения симптомов можно назначать в низких дозах (например, 50 мг в сутки). В случае необходимости дозу можно постепенно повышать. При повторном проявлении кожной сыпи прием препарата необходимо прекратить, поскольку могут появиться тяжелые генерализованные реакции гиперчувствительности.

Со стороны иммунной системы: редко — реакции гиперчувствительности замедленного типа, сопровождающиеся лихорадкой, кожными высыпаниями, васкулитом, лимфадонопатиею, псевдолимфома, артралгией, лейкопения, эозинофилия, гепатоспленомегалией, отклонением от нормы показателей функциональных проб печени (обратимое повышение трансаминаз и щелочной фосфатазы) острый холангит и ксантиновые камни очень редко — анафилактический шок.
Со стороны печени: редко — нарушение функции печени от асимптоматической повышение показателей функции печени до гепатита (включая некроз печени и гранулематозный гепатит).
Со стороны пищеварительного тракта: редко — тошнота, рвота, диарея очень редко — гематемезис, стеаторея, стоматит.
Со стороны крови: редко — тяжелое повреждение костного мозга (тромбоцитопения, агранулоцитоз, апластическая анемия) особенно у пациентов с почечной недостаточностью очень редко — изменения показателей крови (лейкопения, лейкоцитоз, гранулоцитоз и эозинофилия), истинная эритроцитарная аплазия.
Со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения: очень редко — стенокардия.
Со стороны нервной системы: очень редко — атаксия, периферический неврит, нарушение вкусовых ощущений, кома, головная боль, нейропатия, паралич, головокружение, сонливость, парестезии.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: очень редко — брадикардия, артериальная гипертензия.
Метаболические нарушения: очень редко — сахарный диабет, гиперлипидемия.
Со стороны психики: очень редко — депрессия.
Со стороны репродуктивной системы: очень редко — гинекомастия, импотенция, бесплодие.
Со стороны мочевыделительной системы: очень редко — гематурия, уремия.
Со стороны органа зрения: очень редко — катаракта, дегенерация сетчатки, нарушения зрения.
Со стороны костно-мышечной системы: очень редко — мышечная боль.
Общие нарушения: очень редко — общее недомогание, астения, отеки.

Срок годности

5 лет.

Условия хранения

Хранить в недоступном для детей месте.

Упаковка

По 10 таблеток в блистере, по 5 (10 ‘5) блистеров в картонной коробке.

Категория отпуска

По рецепту.

Алопуринол

Оцінка небажаних ефектів базується на інформації про їх частоту: дуже поширені (? 1/10), поширені (? 1/100, < 1/10), непоширені (? 1/1000, < 1/100), рідко поширені (? 1/10000, < 1/1000), дуже рідко поширені (< 1/10000), частота невідома (не можна оцінити із доступних даних).

На початку лікування алопуринолом можуть виникати реактивні напади подагри.

Прояви побічних реакцій найчастіші при наявності ниркової та/або печінкової недостатності або при одночасному застосуванні з ампіциліном або амоксициліном.

З боку системи крові: рідко поширені — тяжке ушкодження кісткового мозку (тромбоцитопенія1, агранулоцитоз1, апластична анемія1), особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю; дуже рідко поширені — зміни показників крові (лейкопенія, лейкоцитоз, гранулоцитоз та еозинофілія), істинна еритроцитарна аплазія .

З боку імунної системи: рідко поширені — реакції гіперчутливості уповільненого типу2, що супроводжуються лихоманкою, шкірними висипами, васкулітом, лімфаденопатією, псевдолімфомою, артралгією, лейкопенією, еозинофілією, гепатоспленомегалією, відхиленням від норми показників функціональних проб печінки (оборотне підвищення трансаміназ і лужної фосфатази); гострий холангіт і ксантинові камені; дуже рідко поширені — анафілактичні реакції, у т. ч. анафілактичний шок, ангіоімунобластна Т-клітинна лімфома3.

З боку травного тракту: рідко поширені — нудота4, блювання4, діарея; дуже рідко поширені — гематемезис, стеаторея, стоматит, порушення випорожнення.

З боку печінки: рідко поширені — порушення функції печінки5 від асимптоматичного підвищення показників функції печінки до гепатиту (включаючи некроз печінки і грануломатозний гепатит)5.

З боку шкіри: дуже рідко поширені — висипання, включаючи синдром Стівенса — Джонсона (ССД)/токсичний епідермальний некроліз (ТЕН)6; алопеція, фурункульоз, набряк Квінке7, знебарвлення волосся, дерматит.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко поширені — стенокардія.

З боку нервової системи: дуже рідко поширені — атаксія, периферичний неврит, порушення смакових відчуттів, кома, головний біль, нейропатія, параліч, запаморочення, сонливість, парестезія.

З боку серцево-судинної системи: дуже рідко поширені — брадикардія, артеріальна гіпертензія.

Метаболічні порушення: дуже рідко поширені — цукровий діабет, гіперліпідемія.

З боку психіки: дуже рідко поширені — депресія.

З боку репродуктивної системи: дуже рідко поширені — гінекомастія, імпотенція, безпліддя.

З боку сечовивідної системи: дуже рідко поширені — гематурія, уремія, азотемія.

З боку органів зору: дуже рідко поширені — катаракта, дегенерація сітківки, порушення зору.

З боку кістково-м’язової системи: дуже рідко поширені — м’язовий біль.

Загальні порушення: дуже рідко поширені — загальне нездужання, астенія, набряки, пірексія8.

З боку органів слуху: запаморочення.

Дослідження: підвищення рівня ТТГ в крові.

_______________________

1 Дуже рідко повідомлялося про виникнення тромбоцитопенії, агранулоцитозу та апластичної анемії, особливо в осіб із порушеннями функції нирок та/або печінки, що потребує більш ретельної уваги до таких пацієнтів.

2 Реакції гіперчутливості уповільненого типу (DRESS-синдром) з гарячкою, висипами, васкулітом, лімфаденопатією, псевдолімфомою, артралгією, лейкопенією, еозинофільною гепатомегалією, порушенням функції печінки, включаючи руйнування та зникнення внутрішньопечінкових жовчних протоків, можуть виникати у різних комбінаціях. Також можуть бути уражені інші органи (наприклад, печінка, легені, нирки, підшлункова залоза, міокард та товста кишка). Якщо виникають такі реакції, алопуринол слід негайно відмінити та не призначати його повторно. При виникненні реакцій гіперчутливості, включаючи ССД/ТЕН, не слід призначати повторно алопуринол. Для подолання шкірних реакцій гіперчутливості можна використовувати кортикостероїди. При виникненні генералізованих реакцій гіперчутливості зазвичай наявні ниркові та/або печінкові розлади, особливо у разі летальних випадків.

3 Повідомлялося дуже рідко про ангіоімунобластну Т-клітинну лімфому після біопсії генералізованої лімфаденопатії. Це захворювання виявилося зворотним при відміні алопуринолу.

4 У ранніх клінічних дослідженнях повідомлялося про нудоту та блювання при лікуванні алопуринолом. Цієї проблеми можна уникнути, приймаючи алопуринол після їди.

5 Повідомлялося про дисфункцію печінки без виникнення генералізованої реакції гіперчутливості.

6 Шкірні реакції є найпоширенішими і можуть виникати в будь-який час при лікуванні. Ці реакції можуть проявлятися у вигляді пурпуроподібного, макулопапульозного, скваматозного або ексфоліативного висипання (ССД/ТЕН). Найбільший ризик виникнення ССД/ТЕН або інших серйозних реакцій гіперчутливості існує у перші тижні лікування. Рання діагностика та негайне припинення застосування будь-якого підозрюваного препарату дозволяє уникнути більш серйозних наслідків. Якщо такі реакції виникають, алопуринол слід негайно відмінити. Після відновлення застосування алопуринолу лікування бажано починати з невеликої дозі (наприклад, 50 мг/добу) і поступово її підвищувати. Показано, що алель HLA-B*5801 пов’язана з ризиком розвитку реакцій гіперчутливості і виникнення ССД/ТЕН при застосуванні алопуринолу. Однак використання генотипування як засобу скринінгу для прийняття рішення щодо лікування алопуринолом не встановлено. Якщо при лікуванні алопуринолом висипи виникають повторно, препарат слід негайно відмінити, оскільки може розвинутися більш серйозна гіперчутливість. Якщо розвитку ССД/ТЕН або інших серйозних реакцій гіперчутливості не можна виключити, не потрібно повторно застосовувати алопуринол, оскільки це може призвести до серйозних або навіть летальних реакцій. Клінічний діагноз ССД/ТЕН залишається основним для прийняття рішень. Якщо такі реакції виникають під час лікування, то застосування алопуринолу слід негайно припинити.

7 Повідомлялося про виникнення ангіоневротичного набряку з/без ознак та симптомів генералізованої реакції гіперчутливості.

8 Повідомлялося про виникнення гарячки з/без ознак та симптомів генералізованої реакції гіперчутливості.

9 Виявлення підвищеного рівня ТТГ у відповідних дослідженнях не свідчить про будь-який вплив на рівень вільного Т4, або цей рівень ТТГ свідчить про субклінічний гіпотиреоз.

Состав

діюча речовина: алопуринол;

1 таблетка містить алопуринолу (у перерахуванні на 100 % суху речовину) – 100 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, гіпромелоза, магнію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки.

Фармакотерапевтична група

Засоби, які застосовуються при подагрі. Препарати, що пригнічують утворення сечової кислоти. Алопуринол. Код АТС М04А А01.

Показания

Для дорослих:

• гіперурикемія (з рівнем сечової кислоти в сироватці крові 500 мкмоль/л (8,5 мг/100 мл) та вище, яка не контролюється дієтою);
• захворювання, спричинені підвищенням рівня сечової кислоти в крові, особливо при подагрі, уратній нефропатії та уратній сечокам’яній хворобі;
• вторинна гіперурикемія різної етіології, в т.ч. при псоріазі;
• первинна та вторинна гіперурикемія при різних гемобластозах (гострому лейкозі, хронічному мієлолейкозі, лімфосаркомі);
• цитотоксична терапія неопластичних та мієлопроліферативних захворювань.

Для дітей:

• уратна нефропатія в результаті лікування лейкемії;
• вторинна гіперурикемія різної етіології;
• вроджена ферментативна недостатність, зокрема синдром Леша-Нієна (частковий або повний дефіцит гіпоксантин-гуанін-фосфорибозилтрансферази) та вроджений дефіцит аденін-фосфорибозилтрансферази.

Противопоказания

• Гіперчутливість до алопуринолу або до інших компонентів препарату;
• тяжкі порушення функції печінки або нирок (кліренс креатиніну менше 2 мл/хв);
• гострий напад подагри;
• непереносимість галактози, недостатність лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Способ применения и дозы

Приймати після їжі, не розжовуючи, запиваючи великою кількістю води.

Дорослим та дітям віком від 10 років добову дозу визначати індивідуально залежно від рівня сечової кислоти в сироватці крові. Зазвичай добова доза становить 100-300 мг/добу. Для зменшення ризику побічних реакцій лікування слід починати з прийому 100 мг алопуринолу один раз на добу.

При необхідності початкову дозу поступово підвищувати на 100 мг кожні 1-3 тижні до отримання максимального ефекту. Підтримуюча доза зазвичай становить 200-600 мг/добу. В окремих випадках дозу препарату можна підвищити до 600-800 мг/добу.

Якщо добова доза перевищує 300 мг, її слід розподілити на 2-4 рівних прийоми.

При підвищенні дози необхідно проводити контроль рівня оксипуринолу в сироватці крові, який не має перевищувати 15 мкг/мл (100 мкмоль).

Максимальна разова доза становить 300 мг, максимальна добова доза – 800 мг.

Дітям віком від 3 до 6 років призначати у добовій дозі 5 мг/кг маси тіла, віком від 6 до 10 років – по 10 мг/кг маси тіла. Кратність прийому становить 3 рази на добу, максимальна добова доза – 400 мг.

Ниркова недостатність

Лікування слід починати з добової дози 100 мг, яку підвищують тільки у випадку недостатньої ефективності препарату. При підборі дози слід керуватись показником кліренсу креатиніну:

Кліренс креатиніну	Добова доза Алопуринолу
Більше 20 мл/хв	Стандартна доза 100-300 мг
10-20 мл/хв	100-200 мг
Менше 10 мл/хв	100 мг або вищі дози з більшими інтервалами між прийомами (через 1-2 або більше днів залежно від стану пацієнта та функціональної здатності нирок)

Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, після кожного сеансу гемодіалізу (2-3 рази на тиждень) слід застосовувати 300-400 мг Алопуринолу.

Для профілактики гіперурикемії при цитотоксичній терапії неопластичних та мієлопроліферативних захворювань Алопуринол призначати по 400 мг/добу. Препарат слід приймати за 2-3 дні до початку або одночасно з антибластомною терапією та продовжувати прийом протягом кількох днів після закінчення специфічного лікування.

Важливо забезпечити адекватну гідратацію для підтримки оптимального діурезу та олужнювати сечу для збільшення розчинності уратів у сечі.

Тривалість лікування залежить від перебігу основного захворювання.

Пацієнти літнього віку

За відсутності конкретних даних слід застосовувати мінімальні ефективні дози.

При порушенні функції печінки дозу препарату слід зменшувати до мінімальної ефективної.

Побочные реакции

Найбільш поширеними побічними реакціями алопуринолу є шкірні висипи. Частота побічних реакцій зростає при розладах з боку нирок та/або печінки.

Побічні реакції можуть відрізнятися залежно від захворювання, від отриманої дози, а також при призначенні в поєднанні з іншими лікарськими засобами.

На початку лікування алопуринолом можуть виникати реактивні напади подагри через мобілізацію сечової кислоти з подагричних вузликів та інших депо.

Імунна система

Нечасто − реакції гіперчутливості, у тому числі шкірні реакції;

дуже рідко − лімфаденопатія, в т.ч. ангіоімунобластна лімфаденопатія (зазвичай оборотна при відміні препарату); анафілаксія, в тому числі анафілактичний шок;

частота невідома − артралгія.

Серйозні генералізовані реакції гіперчутливості, у тому числі шкірні реакції, асоційовані з ексфоліацією, гарячкою, лімфаденопатією, артралгією та/або еозинофілією (див. «Шкіра та підшкірна клітковина») виникають рідко. Асоційовані з реакціями гіперчутливості васкуліти і реакція тканин можуть мати різні прояви, в т.ч. гепатити, ушкодження нирок (інтерстиціальний нефрит) і дуже рідко судоми. Ці реакції можуть виникнути в будь-який момент лікування, при їх виникненні алопуринол слід негайно відмінити.

Шкіра та підшкірна клітковина

Часто − свербіж; висип, у т.ч. висівкоподібний, пурпуроподібний, макулопапульозний; рідко − ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз;

дуже рідко – алопеція, ангіоедема, знебарвлення волосся, фіксована медикаментозна еритема; частота невідома − шкірні реакції, асоційовані з еозінофілією, кропив’янка.

Шкірні реакції є найбільш поширеними реакціями і можуть виникнути в будь-який період лікування, при їх виникненні прийом алопуринолу слід негайно припинити. Після зменшення симптомів можна призначати препарат у низьких дозах (наприклад, 50 мг/добу), за необхідності поступово підвищуючи. При повторному прояві шкірного висипу прийом препарату слід припинити назавжди, оскільки можуть з’явитися тяжкі генералізовані реакції гіперчутливості.

Інфекції та інвазії

Дуже рідко − фурункульоз.

Система крові та лімфатична система (особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок та/або печінки)

Дуже рідко − тяжке ушкодження кісткового мозку (тромбоцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія);

частота невідома − лейкопенія, лейкоцитоз, еозинофілія, гемолітична анемія, порушення згортання крові. Повідомлялося про випадок гострої чистої еритроцитарної аплазії, пов’язаної з терапією алопуринолом.

Метаболічні порушення

Дуже рідко − цукровий діабет, гіперліпідемія;

частота невідома − на початку лікування можливі реактивні напади подагри.

Психічні порушення

Дуже рідко − депресія.

Нервова система

Дуже рідко − атаксія, кома, головний біль, нейропатії, судороги, периферичні неврити, парестезії, паралічі, сонливість, спотворення смакових відчуттів;

частота невідома − запаморочення.

Органи зору

Дуже рідко − катаракта (особливо у пацієнтів літнього віку, при тривалому застосуванні високих доз), макулярні зміни, порушення зору.

Органи слуху та вестибулярний апарат

Дуже рідко − вертиго.

Серцево-судинна система

Дуже рідко − стенокардія, брадикардія, артеріальна гіпертензія;

частота невідома − васкуліти.

Травний тракт

Нечасто − нудота, блювання (можна уникнути, приймаючи алопуринол після їжі);

дуже рідко − зміна ритму дефекації, стоматит, стеаторея, гематомезис;

частота невідома − діарея, абдомінальний біль.

Гепатобіліарна система

Нечасто − безсимптомне підвищення рівнів печінкових функціональних тестів;

рідко − гепатит (включаючи гепатонекроз та гранулематозний гепатит), гострий холангіт.

Дисфункція печінки (зазвичай оборотна при відміні препарату) може виникати без явних ознак генералізованих реакцій гіперчутливості.

Сечовидільна система

Дуже рідко − інтерстиціальний нефрит, гематурія, уремія;

частота невідома − нефролітіаз.

Розлади репродуктивної системи та молочних залоз

Дуже рідко − гінекомастія, імпотенція, чоловіче безпліддя;

частота невідома − нічна полюція.

Загальні порушення

Дуже рідко − астенія, гарячка, відчуття нездужання, набряки, міопатія/міалгія, ксантинові відкладення в тканинах, у тому числі в м’язах.

Гарячка може виникати з/без симптомів генералізованих реакцій гіперчутливості.

Передозировка

Симптоми: нудота, блювання, діарея, запаморочення, головний біль, сонливість, абдомінальний біль. В окремих випадках − ниркова недостатність, гепатит.

Лікування: симптоматичне, застосовують підтримуючі заходи. Адекватна гідратація для підтримання оптимального діурезу сприяє екскреції алопуринолу та його метаболітів. За необхідності – гемодіаліз. Специфічний антидот невідомий.

Применение в период беременности или кормления грудью

Застосування Алопуринолу в період вагітності протипоказане.

При необхідності застосування препарату грудне вигодовування слід припинити.

Діти

Таблетки Алопуринолу не застосовують дітям віком до 3 років.

Особливості застосування

Препарат не рекомендується застосовувати при рівні сечової кислоти нижче 500 мкмоль/л (відповідає 8,5 мг/100 мл) при дотриманні рекомендацій щодо дієти і відсутності тяжкого ураження нирок. Не вживати продукти з високим вмістом пуринів (наприклад, субпродукти: нирки, мозок, печінка, серце і язик; м’ясні навари та алкоголь, особливо пиво).

При лікуванні алопуринолом необхідно підтримувати діурез на рівні не менше 2 л/добу, при цьому реакція сечі має бути нейтральною або слабколужною, оскільки це запобігає преципітації уратів, утворенню конкрементів. З цією метою алопуринол можна призначати у поєднанні з препаратами, що олужнюють сечу.

При перших проявах шкірних висипань або будь-яких інших ознаках гіперчутливості застосування препарату слід негайно припинити, щоб запобігти розвитку більш серйозних реакцій гіперчутливості (включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз).

Слід з особливою обережністю застосовувати алопуринол:

• при порушенні функції нирок та печінки − потрібний постійний нагляд лікаря, дози алопуринолу слід знижувати, враховуючи відповідні рекомендації;
• при раніше встановлених порушеннях гемопоезу;
• пацієнтам з артеріальною гіпертензією або серцевою недостатністю, які отримують інгібітори АПФ та/або діуретики, через можливість супутніх порушень функції нирок.

Безсимптомна гіперурикемія, як правило, не вважається показанням для застосування алопуринолу, оскільки зазвичай достатньо дотримання відповідної дієти та адекватного питного режиму.

Гострий напад подагри: лікування алопуринолом не слід починати до його повного купірування, оскільки можуть бути спровоковані подальші напади.

На початку лікування алопуринолом, як і іншими урикозуричними препаратами, можливі гострі напади подагри внаслідок мобілізації великої кількості сечової кислоти. Тому бажано протягом перших 4 тижнів з ціллю профілактики одночасно застосовувати нестероїдні протизапальні засоби (крім аспірину або саліцилатів) або колхіцин.

Якщо гострий напад подагри виникає у пацієнтів, які вже приймають алопуринол, лікування препаратом слід продовжувати в тій самій дозі, а гострий напад лікувати відповідними протизапальними засобами.

При адекватній терапії можливе розчинення великих уратних каменів в нирках, потрапляння їх у сечовивідні шляхи (ниркова коліка) з можливою їх закупоркою.

Для запобігання гіперурикемії пацієнтам з неопластичними захворюваннями, синдромом Леша-Нієна рекомендується призначати алопуринол до початку радіотерапії або хіміотерапії. В таких випадках слід застосовувати мінімальну ефективну дозу. Для мінімізації ризику відкладення ксантинів у сечовивідних шляхах необхідна адекватна гідратація для підтримки оптимального діурезу, олужнювання сечі.

Таблетки Алопуринолу містять лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід приймати препарат.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

До з’ясування індивідуальної реакції на препарат необхідно утримуватися від керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмами через можливість виникнення запаморочення або сонливості.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Антикоагулянти кумаринового типу − посилення ефекту варфарину та інших кумаринів, тому потрібний частіший контроль показників коагуляції, а також можливе зниження дози антикоагулянтів.

Азатіоприн, меркаптопурин − оскільки алопуринол інгібує ксантиноксидазу, метаболізм цих похідних пурину уповільнюється, ефекти пролонгуються, токсичність підвищується, тому їх звичайну дозу слід знизити на 50-75 % (до ¼ звичайної дози).

Відарабін (аденіну арабінозид) − подовжується період напіввиведення останнього з ризиком підвищення його токсичності. Цю комбінацію слід застосовувати з обережністю.

Саліцилати (великі дози), урикозуричні препарати (наприклад, сульфінпіразон, пробенецид, бензбромарон) − можливе зниження ефективності алопуринолу через прискорення виведення його основного метаболіту оксипуринолу. Також алопуринол уповільнює виведення пробенециду. Слід скоригувати дози алопуринолу.

Хлорпропамід − при порушенні функції нирок підвищується ризик тривалої гіпоглікемії, що може потребувати зниження дози хлорпропаміду.

Фенітоїн − можливе порушення метаболізму фенітоїну в печінці; клінічна значимість цього невідома.

Теофілін, кофеїн − алопуринол у високих дозах пригнічує метаболізм та підвищує плазмову концентрацію теофіліну, кофеїну. Слід на початку лікування алопуринолом або при підвищенні його дози контролювати рівні теофіліну в плазмі крові.

Ампіцилін, амоксицилін − підвищується ризик виникнення алергічних реакцій, в т.ч. шкірних висипань, тому пацієнтам, які приймають алопуринол, слід застосовувати інші антибіотики.

Циклоспорин − можливе підвищення концентрації циклоспорину в плазмі крові та, відповідно, збільшення ризику розвитку його побічних реакцій, особливо нефротоксичності.

Цитостатики (наприклад, циклофосфамід, доксорубіцин, блеоміцин, прокарбазин, мехлоретамін) − підвищений ризик супресії кісткового мозку у пацієнтів з неопластичними захворюваннями (крім лейкемії), ніж при окремому застосуванні цих лікарських засобів, тому показники крові слід контролювати через короткі інтервали часу.

Диданозин − алопуринол підвищує концентрацію в плазмі крові диданозину, підвищуючи ризик його токсичності, слід уникати їх сумісного застосування.

Капецитабін − виробником капецитабіну рекомендується уникать сумісного застосування його з алопуринолом.

Діуретики, в т.ч. тіазидні, та пов’язані з ними препарати − підвищується ризик розвитку реакцій гіперчутливості, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок.

Інгібітори АПФ, у т.ч. каптоприл − підвищений ризик розвитку гематотоксичних реакцій, таких як лейкопенія, і реакцій гіперчутливості, особливо при порушеннях функції нирок.

Антациди − аллопуринол бажано приймати за 3 години до прийому гідроксиду алюмінію.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Алопуринол – протиподагричний препарат, який пригнічує синтез сечової кислоти та її солей в організмі. Препарат має специфічну здатність інгібувати фермент ксантиноксидазу, що бере участь у перетворенні гіпоксантину в ксантин та ксантину в сечову кислоту. Внаслідок цього знижується вміст уратів в сироватці крові, що запобігає їх відкладенню у тканинах та нирках.

Алопуринол в організмі перетворюється в оксипуринол (алоксантин), який також перешкоджає утворенню сечової кислоти, але за активністю поступається алопуринолу.

Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо алопуринол всмоктується швидко та повністю. Практично не абсорбується в шлунку, всмоктування відбувається у дванадцятипалій кишці та у верхній частині тонкого кишечника. У результаті метаболізму утворюється головний фармакологічно активний метаболіт оксипуринол. Максимальні рівні оксипуринолу досягаються через 3-4 години, швидкість утворення залежить від ступеня та швидкості індивідуального пресистемного метаболізму. Алопуринол та оксипуринол практично не зв’язуються з білками крові. Період напіввиведення алопуринолу з плазми крові становить приблизно 40 хвилин, оксипуринолу – 17-21 години. 80 % алопуринолу та оксипуринолу виводяться нирками, 20 % – через кишечник. При нирковій недостатності період напіввиведення оксипуринолу збільшується.

Основні фізико-хімічні властивості

таблетки круглої форми, білого або майже білого кольору, з плоскою поверхнею, з фаскою і рискою.

Условия хранения

Термін придатності

5 років.

Умови зберігання

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері, по 5 блістерів у пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.