Глютазон таблетки инструкция по применению цена в украине

Клинические характеристики

Дальнейшая информация

Помните, храните эти и все другие лекарства в недоступном для детей месте,
никогда не передавайте свои лекарства другим и используйте Глютазон только по назначению
врача.

Всегда консультируйтесь со своим врачом, чтобы убедиться, что информация,
которая отображается на этой странице, может быть применена к вашим личным обстоятельствам.

Внимание: Перевод на русский язык, выполнен редакторской командой Tabletki.info.

Авторское право:

• https://kusum.ua — ООО «Кусум Фарм»
• http://www.drlz.com.ua — Государственный реестр ЛС Украины

Состав

діюча речовина: піоглітазон (pioglitazone);

1 таблетка містить піоглітазону гідрохлориду у перерахуванні на піоглітазон 15 мг або 30 мг, або 45 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, гідроксипропілцелюлоза, кальцію карбоксиметил-целюлоза, магнію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 15 мг: білі, круглі, плоскі таблетки з тисненням «К» з одного боку та гладенькі з іншого;

таблетки по 30 мг: білі, круглі, двоопуклі таблетки, гладенькі з обох боків;

таблетки по 45 мг: білі, круглі, двоопуклі таблетки, гладенькі з обох боків.

Фармакотерапевтична група

Антидіабетичні препарати. Гіпоглікемічні засоби, за винятком інсулінів. Тіазолідиндіони.

Код АТХ А10В G03.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Глютазон® – пероральний гіпоглікемічний препарат тіазолідиндіонового ряду. Дія піоглітазону залежить від наявності інсуліну. Високоселективний агоніст γ-рецепторів, які активуються пероксисомним проліфератором (γ-PPAR). γ-PPAR-рецептори виявляються в жировій, м’язовій тканинах та в печінці. Активація ядерних рецепторів PPAR-γ модулює транскрипцію генів, чутливих до інсуліну, що беруть участь у контролі рівня глюкози та метаболізмі ліпідів. Глютазон® знижує інсулінорезистентність у периферичних тканинах і в печінці, в результаті цього збільшується витрата інсулінзалежної глюкози та знижується викид глюкози з печінки. На відміну від похідних сульфонілсечовини, піоглітазон не стимулює секрецію інсуліну β-клітинами підшлункової залози.

При цукровому діабеті II типу зменшення інсулінорезистентності під дією піоглітазону призводить до зниження концентрації глюкози в крові, зниження рівня інсуліну в плазмі крові та гемоглобіну А1С (гліколізований гемоглобін, HbА1С). У поєднанні з похідними сульфонілсечовини, метформіном або інсуліном препарат покращує глікемічний контроль.

У хворих з порушенням ліпідного обміну при застосуванні піоглітазону завдяки стимуляції також PPAR-альфа активується катаболізм медіаторів запалення, зменшується товщина внутрішньої стінки артерій за рахунок усунення запальних і проліферативних процесів, знижується рівень фібриногену в плазмі крові, а також знижується рівень тригліцеридів і збільшується рівень ЛПВЩ (ліпопротеїди високої щільності), при цьому рівень ЛПНЩ (ліпопротеїди низької щільності) і загального холестерину не змінюється.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Після застосування внутрішньо піоглітазон швидко всмоктується; максимальні концентрації в плазмі крові незміненого піоглітазону зазвичай досягаються вже через 2 години після прийому. Пропорційне підвищення концентрації в плазмі спостерігалося для доз від 2 до 60 мг. Стабільний стан досягається після прийому препарату впродовж 4-7 днів. Багаторазове застосування не призводить до кумуляції препарату або його метаболітів. Прийом їжі не впливає на всмоктування. Абсолютна біодоступність піоглітазону перевищує 80 %.

Розподіл. Розрахунковий об’єм розподілу у людини становить 0,25 л/кг. Піоглітазон і всі його активні метаболіти екстенсивно зв’язуються з білками плазми (> 99 %).

Метаболізм. Піоглітазон екстенсивно метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання аліфатичних метиленових груп. Це здійснюється зазвичай за участю ферменту 2С8 системи цитохрому Р450, хоча й інші ізоферменти можуть бути задіяні меншою мірою. 3 із 6 ідентифікованих метаболітів є активними (М-ІІ, М-ІІІ і М-IV). Враховуючи активність, концентрацію і зв’язок з білками, піоглітазон і його метаболіт М-ІІІ однаково впливають на ефективність. На цій основі внесок М-IV в ефективність приблизно втричі перевищує внесок піоглітазону, тоді як відносний внесок М-ІІ є мінімальним.

Дослідження in vitro не дали будь-яких свідчень того, що піоглітазон пригнічує будь-який субтип системи цитохрому Р450. У людини не відбувається індукції головних ізоферментів системи цитохрому Р450 1А, 2С8,9 і ЗА4.

Виділення. 55 % піоглітазону екскретується з фекаліями і 45 % – із сечею. Середній період напіввиведення незміненого піоглітазону становить 5-6 годин, а для всіх його активних метаболітів – від 16 до 23 годин.

Пацієнти літнього віку. Фармакокінетичні параметри у пацієнтів віком від 65 років та у молодих пацієнтів подібні.

Пацієнти з порушеннями функції нирок. У пацієнтів із порушеннями функції нирок концентрація піоглітазону і його активних метаболітів у плазмі нижча, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок, але кліренс батьківської сполуки подібний. Таким чином, концентрація вільного (незв’язаного) піоглітазону є незміненою.

Пацієнти з порушеннями функції печінки. Загальна концентрація піоглітазону в плазмі є незміненою, але при збільшенні об’єму розподілу кліренс знижується зі збільшенням фракції незв’язаного піоглітазону.

Показания

Глютазон® показаний як друга чи третя лінія терапії цукрового діабету 2 типу:

як монотерапія:

• у дорослих пацієнтів (особливо у пацієнтів з надлишковою масою тіла) з протипоказаннями чи непереносимістю метформіну у разі неадекватного контролю рівня цукру в крові дієтою та фізичними вправами;

як подвійна терапія у комбінації з:

• метформіном у дорослих пацієнтів (особливо у пацієнтів з надлишковою масою тіла) з недостатнім глікемічним контролем, незважаючи на застосування монотерапії метформіном у максимально переносимій дозі;
• похідними сульфонілсечовини у дорослих пацієнтів (з непереносимістю та протипоказанням до метформіну) з недостатнім глікемічним контролем, незважаючи на застосування монотерапії похідними сульфонілсечовини у максимально переносимій дозі;

як потрійна терапія у комбінації з:

• метформіном і похідними сульфонілсечовини у дорослих пацієнтів (особливо з надлишковою масою тіла) з недостатнім глікемічним контролем, незважаючи на застосування подвійної комбінованої терапії.

Глютазон® також показаний у комбінації з інсуліном при цукровому діабеті 2 типу пацієнтам із недостатнім глікемічним контролем при застосуванні інсуліну, яким метформін протипоказаний або є непереносимість метформіну.

Після початку лікування піоглітазоном слід кожних 3-6 місяців ретельно оцінювати ефективність терапії (наприклад, за ступенем зниження рівня HbA1c). Якщо не отримано адекватної відповіді на терапію піоглітазоном, його застосування слід припинити. З урахуванням потенційних ризиків тривалої терапії піоглітазоном, лікарі, які призначають препарат, повинні за допомогою рутинних оглядів підтверджувати наявність сприятливого профілю безпеки у піоглітазону (див. розділ «Особливості застосування»).

Противопоказания

• Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого з компонентів препарату.
• Інсулінзалежний цукровий діабет 1 типу.
• Діабетичний кетоацидоз.
• Тяжкі порушення функції печінки. 
• Серцева недостатність (стадії І – IV NYHA).
• Рак сечового міхура, наявний або в анамнезі.
• Макроскопічна гематурія невстановленої етіології. 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Дослідження взаємодії довели, що піоглітазон суттєво не впливає на фармакокінетику і фармакодинаміку дигоксину, варфарину, фенпрокумону і метформіну. Одночасне застосування піоглітазону з похідними сульфонілсечовини не впливає на фармакокінетику цих препаратів. Дослідження у людини не припускають індукції головних ферментів системи цитохрому Р450 1А, 2С8/9 і ЗА4. Отже, вірогідна відсутність взаємодії з речовинами, які метаболізуються цими ферментами, наприклад з пероральними контрацептивами, циклоспорином, блокаторами кальцієвих каналів та інгібіторами редуктази ГМКА-КоА.

Повідомлялося, що одночасне застосування піоглітазону з гемфіброзилом (інгібітором ферменту 2С8 системи цитохрому Р450) призводить до підвищення у 3 рази площі під кривою «концентрація-час» (AUC) піоглітазону. Оскільки існує потенціал для підвищення ризику розвитку дозозалежних побічних явищ, може бути потрібне зниження дози піоглітазону при одночасному застосуванні з гемфіброзилом.

Одночасне застосування піоглітазону з рифампіцином (індуктором ферменту 2С8 системи цитохрому Р450) призводить до зниження на 54 % AUC піоглітазону. Може потребуватися підвищення дози піоглітазону при одночасному застосуванні з рифампіцином за умови ретельного глікемічного контролю.

Особливості застосування

Затримка рідини і серцева недостатність.

Піоглітазон може спричинити затримку рідини, що може посилити серцеву недостатність. Лікування пацієнтів, які мають хоча б один фактор ризику розвитку хронічної серцевої недостатності (зокрема літній вік, інфаркт міокарда чи ІХС в анамнезі), слід розпочинати з мінімальної дози, поступово підвищуючи її в подальшому. Цю групу пацієнтів слід постійно контролювати щодо ознак і симптомів серцевої недостатності, збільшення маси тіла або появи набряків, особливо у пацієнтів зі зниженим діастолічним резервом. Оскільки інсулін і піоглітазон асоціюються із затримкою рідини, їх одночасне застосування може збільшити ризик набряків. Пацієнти, які приймають комбінацію цих препаратів, потребують ретельного контролю щодо проявів серцевої недостатності, збільшення маси тіла і появи набряків. Є дані про виникнення периферичних набряків та серцевої недостатності у пацієнтів, які приймали піоглітазон у комбінації із нестероїдними протизапальними препаратами, в тому числі селективними інгібіторами ЦОГ-2. При будь-якому погіршенні стану пацієнта з боку серцево-судинної системи піоглітазон слід відмінити.

Пацієнти літнього віку.

При призначенні піоглітазону пацієнтам літнього віку слід проявляти обережність з огляду на обмежений досвід застосування препарату цій віковій групі. Застосовувати піоглітазон у комбінації з інсуліном пацієнтам літнього віку слід з обережністю через підвищений ризик розвитку серцевої недостатності тяжкого ступеня. Також внаслідок існування факторів ризику, пов’язаних із віком (особливо раку сечового міхура, переломів та серцевої недостатності), слід ретельно оцінювати співвідношення ризик/користь до та під час терапії піоглітазоном.

Рак сечового міхура.

Дані метааналізу контрольованих клінічних досліджень свідчать про зростання ризику раку сечового міхура у пацієнтів, які застосовували піоглітазон. Так, частота виявлення раку сечового міхура становила 0,06% у дослідній групі (проти 0,02% у контрольній групі).

На користь незначного зростання ризику раку сечового міхура у хворих на цукровий діабет, які отримували піоглітазон, також свідчать дані епідеміологічних досліджень, хоча не всі дослідження виявили статистично значуще збільшення ризику.

До початку терапії піоглітазоном слід ретельно оцінювати будь-які фактори ризику раку сечового міхура (вік, паління, професійні шкідливості, хіміотерапія (наприклад циклофосфамідом), променева терапія у ділянці таза тощо). Крім того, до початку терапії піоглітазоном всі пацієнти із макроскопічною гематурією невстановленого ґенезу повинні бути ретельно обстеженні. Слід попередити пацієнтів, які застосовують піоглітазон, про необхідність негайного звернення до лікаря у разі появи у них під час терапії ознак макроскопічної гематурії або інших симптомів з боку сечостатевої системи.

Моніторинг функції печінки.

Перед початком лікування піоглітазоном необхідно перевірити рівень активності печінкових ферментів у всіх пацієнтів. Не слід призначати піоглітазон пацієнтам за наявності клінічних проявів захворювання печінки в активній фазі та при підвищенні рівня АЛТ більше ніж у 2,5 раза понад верхню межу норми. При помірному підвищенні активності ферментів печінки слід з обережністю розпочинати або продовжувати лікування піоглітазоном. У період лікування піоглітазоном пацієнтам з патологією печінки або при розвитку симптомів дисфункції печінки (нудота, блювання, анорексія, біль у ділянці живота, втомлюваність та/чи темний колір сечі) необхідно регулярно контролювати рівні печінкових ферментів. При підвищенні у 3 рази рівня активності ферментів (АЛТ) або розвитку жовтяниці лікування піоглітазоном слід припинити.

Збільшення маси тіла.

Є дані про дозозалежне збільшення маси тіла. Вісцеральний жир суттєво зменшувався, тоді як екстраабдомінальна жирова маса збільшувалася. Подібні зміни в розподілі жирової маси в організмі при прийомі піоглітазону супроводжувалися покращанням чутливості до інсуліну. Іноді збільшення маси тіла може асоціювати із затримкою рідини, може бути симптомом серцевої недостатності, тому слід ретельно контролювати масу тіла. Пацієнтам рекомендується суворо контролювати калорійність їжі.

Гематологія.

Під час лікування піоглітазоном спостерігалося невелике зниження рівня гемоглобіну (відносне зниження 4 %) і гематокриту (відносне зниження 4,1 %) внаслідок збільшення об’єму плазми крові. Подібні зміни спостерігалися при подвійній терапії піоглітазоном з метформіном (відносне зниження гемоглобіну – 3–4 %, гематокриту – 3,6–4,1 %) і меншою мірою – з препаратами групи сульфонілсечовини (відносне зниження гемоглобіну – 1–2 %, гематокриту – 1–3,2 %).

Гіпоглікемія.

Внаслідок підвищеної чутливості тканин до інсуліну пацієнти, які приймають піоглітазон у вигляді подвійної або потрійної терапії з препаратами сульфонілсечовини і інсуліном, можуть мати підвищений ризик розвитку гіпоглікемії. При ризику гіпоглікемії може бути потрібне зниження дози препаратів сульфонілсечовини або інсуліну.

Порушення з боку органів зору.

Є дані про виникнення чи погіршення набряку макули, що супроводжується погіршенням зору, у пацієнтів, які отримували тіазолідиндіони, в тому числі піоглітазон. У більшості із цих пацієнтів також були виявлені периферичні набряки. Невідомо, чи існує прямий зв’язок між прийомом піоглітазону та набряком макули. Тому лікарю слід мати на увазі, що погіршення зору у пацієнтів, що отримують терапію піоглітазоном, може бути обумовлене набряком макули.

Інші.

Є клінічні дані щодо ризику переломів у жінок при терапії піоглітазоном, що необхідно враховувати при довготривалому лікуванні. Епідеміологічні дані вказують на однакову частоту випадків переломів як у жінок, так і у чоловіків при терапії піоглітазоном. Тому лікарю слід взяти до уваги існування ризику переломів у пацієнтів, які отримували піоглітазон. Внаслідок підвищення чутливості тканин до інсуліну результатом лікування піоглітазоном у жінок із синдромом полікістозних яєчників може бути поновлення овуляції. Такі пацієнтки ризикують завагітніти. Пацієнток слід попереджати про можливість вагітності. Якщо вагітність вже наступила, піоглітазон слід відмінити.

Піоглітазон слід використовувати з обережністю під час супутнього введення інгібіторів (наприклад гемфіброзилу) або індукторів (наприклад рифампіцину) цитохрому Р450 2C8. В таких випадках слід ретельно проводити глікемічний контроль і у разі необхідності коригувати дозу піоглітазону або схему гіпоглікемічної терапії.

У разі непереносимості деяких цукрі пацієнту необхідна консультація лікаря, перш ніж приймати цей лікарський засіб, оскільки препарат містить лактозу.

Способ применения и дозы

Препарат застосовують виключно дорослим перорально 1 раз на добу незалежно від прийому їжі. Таблетку слід приймати не розжовуючи, запиваючи склянкою води.

Початкова доза піоглітазону становить 15 мг або 30 мг 1 раз на добу. За необхідності дозу препарату можна підвищити до 45 мг 1 раз на добу.

Максимальна добова доза – 45 мг.

При комбінованій терапії піоглітазоном з інсуліном доза інсуліну або залишається такою ж, або при повідомленні пацієнта про гіпоглікемію зменшується.

Пацієнти літнього віку.

Корекція дози піоглітазону пацієнтам літнього віку не потрібна. Лікування слід розпочинати з найнижчої доступної дози. Дозу препарату слід збільшувати поступово, особливо у разі застосування піоглітазону в комбінації з інсуліном.

Пацієнти з порушеннями функції нирок.

Корекція дози піоглітазону пацієнтам з порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну > 4 мл/хв) не потрібна. Піоглітазон не рекомендується застосовувати пацієнтам, які перебувають на діалізі.

Пацієнти з порушеннями функції печінки.

Піоглітазон не слід застосовувати пацієнтам із порушеннями функції печінки.

Діти.

Застосування препарату Глютазон® протипоказано дітям та підліткам (віком до 18 років).

Побочные реакции

Монотерапія піоглітазоном.

З боку органів зору: порушення зору, набряк макули.

Інфекції та інвазії: інфекції верхніх дихальних шляхів, синусит.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості та алергічні реакції, включаючи анафілаксію, ангіоневротичний набряк, кропив’янку. 

З боку нервової системи: гіпестезія, безсоння.

Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи)рак сечового міхура.

З боку кістково-м’язової системи: переломи кісток.

Результати досліджень: збільшення маси тіла, зростання АлАТ.

Піоглітазон у комбінованій терапії з метформіном.

З боку органів зору: порушення зору, набряк макули.

Інфекції та інвазії: інфекції верхніх дихальних шляхів, синусит.

З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості та алергічні реакції, включаючи анафілаксію, ангіоневротичний набряк, кропив’янку. 

З боку нервової системи: гіпоестезія, головний біль, безсоння.

Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи)рак сечового міхура.

З боку травного тракту: метеоризм.

З боку кістково-м’язової системи: переломи кісток, артралгії.

З боку сечовидільної системи: гематурія.

З боку репродуктивної системи: еректильна дисфункція.

Результати досліджень: збільшення маси тіла, зростання АлАТ.

Піоглітазон у комбінованій терапії з похідними сульфонілсечовини.

З боку органів зору: порушення зору, набряк макули.

Інфекції та інвазії: інфекції верхніх дихальних шляхів, синусит.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості та алергічні реакції, включаючи анафілаксію, ангіоневротичний набряк, кропив’янку. 

Метаболічні розлади: гіпоглікемія, підвищення апетиту.

З боку нервової системи: гіпоестезія, головний біль, запаморочення, безсоння.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: вертиго.

Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи)рак сечового міхура.

З боку травного тракту: метеоризм.

З боку шкіри: підвищене потовиділення.

З боку кістково-м’язової системи: переломи кісток.

З боку сечовидільної системи: глюкозурія, протеїнурія.

Загальні порушення: втомлюваність.

Результати досліджень: збільшення маси тіла, зростання АлАТ, підвищення молочної дегідрогенази.

Піоглітазон у потрійній комбінованій терапії з метформіном і похідними сульфонілсечовини.

З боку органів зору: набряк макули.

Інфекції та інвазії: інфекції верхніх дихальних шляхів, синусит.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості та алергічні реакції, включаючи анафілаксію, ангіоневротичний набряк, кропив’янку. 

Метаболічні розлади: гіпоглікемія.

З боку нервової системи: гіпестезія, безсоння.

Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи)рак сечового міхура.

З боку кістково-м’язової системи: переломи кісток, артралгії.

Результати досліджень: збільшення маси тіла, зростання АлАТ, підвищення молочної дегідрогенази, підвищення креатинфосфокінази в плазмі крові.

Піоглітазон у комбінованій терапії з інсуліном.

З боку органів зору: набряк макули.

Інфекції та інвазії: інфекції верхніх дихальних шляхів, синусит, бронхіт.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості та алергічні реакції, включаючи анафілаксію, ангіоневротичний набряк, кропив’янку. 

Метаболічні розлади: гіпоглікемія.

З боку нервової системи: гіпестезія, безсоння.

З боку серцево-судинної системи: серцева недостатність.

Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи)рак сечового міхура.

З боку дихальної системи: задишка (диспное).

З боку кістково-м’язової системи: переломи кісток, артралгії, біль у спині.

Загальні порушення: набряк.

Результати досліджень: збільшення маси тіла, підвищення креатинфосфокінази в плазмі крові.

Передозировка

Максимальна доза, про яку повідомлялося, – 120 мг на добу протягом 4 діб, а далі – 180 мг на добу протягом 7 діб – не асоціювалася з будь-якими симптомами.

Гіпоглікемія може спостерігатися при застосуванні комбінації піоглітазону з похідними сульфонілсечовини або інсуліном.

Лікування симптоматичне та підтримуюче.

Применение в период беременности или кормления грудью

Через відсутність клінічних даних шодо безпеки застосування піоглітазону у період вагітності не рекомендується призначати препарат вагітним.

Невідомо, чи екскретується піоглітазон у грудне молоко. У дослідженнях на тваринах було показано, що він екскретується в грудне молоко, тому препарат не слід призначати жінкам, які годують груддю.

Фертильність. Під час досліджень на лабораторних тваринах не було виявлено негативного впливу піоглітазону на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

При застосуванні препарату можливе виникнення побічних реакцій, що можуть впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Условия хранения

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 14 таблеток у блістері; по 2 блістери у картонній упаковці.

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у картонній упаковці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Описание

Глютазон (GLUTAZONE) инструкция по применению

• Состав
• Лекарственная форма
• Основные физикохимические свойства
• Фармакотерапевтическая группа
• Фармакологические свойства
• Клинические характеристики
• Показания
• Противопоказания
• Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий
• Особенности применения
• Применение в период беременности или кормления грудью
• Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или работе с другими механизмами
• Способ применения и дозы
• Дети
• Побочные реакции
• Срок годности
• Условия хранения
• Упаковка
• Условия отпуска

Состав:

действующее вещество:1 таблетка содержит пиоглитазона гидрохлорид эквивалентно пиоглитазону 15 мг или 30 мг, или 45 мг
карбоксиметил-целлюлоза, магния стеарат.

Лекарственная форма.

Таблетки.

Основные физико-химические свойства.

• таблетки по 30 мг: белые, круглые, двояковыпуклые таблетки, гладкие с двух сторон
• таблетки по 45 мг: белые, круглые, двояковыпуклые таблетки, гладкие с двух сторон.

Фармакотерапевтическая группа.

Код АТС А10В G03.

Фармакологические свойства.

Глютазон — пероральный гипогликемический препарат тиазолидиндионового ряда.(гликолизованный гемоглобін, НЬА1С). В сочетании с производными сульфонил мочевины, метморфином или инсулином препарат улучшает гликемический контроль.

У больных с нарушением липидного обмена при использовании пиоглитазона благодаря стимуляции тоже PPAR-альфа происходит активация катаболизма медиаторов воспаления, уменьшается толщина внутренней стенки артерий за счет устранения воспалительных и пролиферативных процессов, уменьшается уровень фибриногена в плазме крови, а также уменьшается уровень триглециридов и увеличивается уровень ЛПВП(липопротеидов высокой плотности), при этом уровень ЛПНП (Липопротеиды низкой плотности) и общего холестерина не изменяется.

Фармакокинетика.

Всасывание. После применения внутрь пиоглитазон быстро всасывается маскимальные концентрации в плазме крови неизмененного пиоглитазона обычно достигаются уже через 2 часа после приема. Пропорциональное повышение концентрации в плазме наблюдалось у доз от 2 до 60 мг.

Стабильное состояние достигается после приема препарата на протяжении 4-7 дней. Многократное использование не приводит к кумуляции или его метаболитов. Прием пищи не влияет на всасывание. Абсолютная биодоступность пиоглитазона превышает 80 %.

Метаболизм. Пиоглитазон экстенсивно метаболизируется в печени путем гидроксиливания алифатических метиленових групп. Это осуществляется обычно при участии фермента 2С8 системы цитохрома Р450, хотя и другие изоферменты могут быть задействованы в меньшей мере. 3 из 6 идентифицированных метаболитов являются активными (М-ІІ, М-ІІІ и М-IV). Учитывая активность, концентрацию и связь с белками, пиоглитазон и его метаболит М-ІІІ вносят одинаковый вклад в эффективность. На этом основании вклад М-IV в эффективность приблизительно втрое превышает вклад пиоглитазона, тогда как относительный вклад М-ІІ есть минимальным.

Исследования in vitro не дали каких-либо доказательств того, что пиоглитазон угнетает какой-либо субтип системы цитохрома Р450. У человека не происходит индукции главных изоферментов системы цитохрома 1А, 2С8,9 и 3А4.

Выделение. 55% пиоглитазона экскрекуется с фекалиями и 45% с мочой. Средний период полувыведения неизмененного пиоглитазона составляет 5-6 часов, а для всех его активных метаболитов — от 16 до 23 часов. Пациенты пожилого возраста. Фармакокинетические параметры у пациентов в возрасте 65 лет и старше и у молодых пациентов подобны.

Пациенты с нарушениями функции почек. У пациентов с нарушением функции почек концентрация пиоглитазона и его активных метаболитов в плазме ниже, чем у пациентов с нормальной функцией почек, но клиренс родительского соединения подобный. Таким образом, концентрация свободного (несвязанного) пиоглитазона является неизменной.

Пациенты с нарушениями функции печени. Общая концентрация пиоглитазона в плазме является неизменной, но при увеличенном объеме распределения клиренс снижен наряду с увеличенной фракцией несвязанного пиоглитазона.

Клинические характеристики.

Показания.

Лечение сахарного диабета ІІ типа:

Как монотерапия

• в виде двойной комбинированной терапии с
• в виде тройной комбинированной терапии с
• метформином и производными сульфонилмочевины у пациентов (особенно пациентам с избыточной массой тела) с недостаточным гликемическим контролем, несмотря на применение двойной комбинированной терапии.

Глютазон показан также в комбинации с инсулином при сахарном диабете II типа пациентам с недостаточным гликемическим контролем при применении инсулина, которым метформин противопоказан или есть непереносимость метформина.

Противопоказания.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Одновременное применение пиоглитазона с рифампицином (индуктором фермента 2С8 системы цитохрома Р450) приводит к снижению на 54 % AUC пиоглитазона. Может понадобиться повышение дозы пиоглитазона при одновременном применении з рифампицином при условии тщательного мониторинга гликемического контроля.

Особенности применения.

После начала лечения пиоглитазоном следует каждые 3-6 месяцев у пациента тщательно оценивать эффективность терапии (например, по степени снижения уровня HbAlc). Если от пациента не получен адекватный ответ по лечению пиоглитазоном, его применение следует прекратить. С учетом потенциальных рисков длительной терапии пиоглитазоном, врачи, которые назначают препарат, должны с помощью рутинных осмотров подтвердить присутствие благоприятного профиля безопасности у пиоглитазон.

Задержка жидкости и сердечная недостаточность.

Пиоглитазон может стать причиной задержки жидкости, что может усилить сердечную недостаточность. Лечение пациентов, у которых есть хотя бы один фактор риска развития хронической сердечной недостаточности (например, пожилой возраст, инфаркт миокарда или ИБС в анамнезе), следует начинать с минимальной дозы с последующим постепенным ее увеличением. Эту группу пациентов следует постоянно контролировать относительно признаков и симптомов сердечной недостаточности, увеличения массы тела или появления отеков, особенно пациентов со сниженным диастолическим резервом. Поскольку инсулин и пиоглитазон ассоциируется с задержкой жидкости, их одновременное применение может усилить риск отеков. Пациенты, которые принимают комбинацию этих препаратов, должны тщательно контролироваться относительно проявлений признаков сердечной недостаточности, увеличения массы тела или появления отеков. Есть данные, касательно возникновения перферических отеков и сердечной недостаточности у пациентов, которые принимали пиоглитазон в комбинации с нестероидными противовоспалительными препаратами, в том числе селективными ингибиторами ЦОГ-2. При любом ухудшении сердечного статуса пиоглитазон следует отменить.

ограниченного опыта применения в этой возрастной группе. Применять пиоглитазон в комбинации с инсулином пациентам пожилого возраста следует с осторожностью из-за повышенного риска развития сердечной недостаточностью тяжелой степени. Также, вследствие существования факторов риска, связанных с возрастом (особенно, рак мочевого пузыря, переломов и сердечной недостаточности), следует тщательно оценивать соотношение риск/польза до и при терапии пиоглитазоном.

Данные мета-анализа контролируемых клинических исследований свидетельствуют о увеличении риска возникновения рака мочевого пузыря у пациентов, которые применяют пиоглитазон. Так, частота обнаружения рака мочевого пузыря составляла 0.06 % в испытательной группе (против 0.02 %- в контрольной группе). Доступные эпидемиологические данные также свидетельствуют в пользу незначительного увеличения риска рака мочевого пузыря у больных сахарным диабетом, которые получали пиоглитазон на протяжении длительного времени и в больших суммарных дозах. Нужно сказать, что на сегодняшний день нельзя полностью исключить риск развития рака мочевого пузыря после краткосрочного применения пиоглитазона. Поэтому, до начала терапии пиоглитазоном следует тщательно оценить какие-либо факторы риска появления рака мочевого пузыря (возраст, курение, вредность на производстве, химиотерапия, например, циклофосфамид, лучевая терапия в области таза и др.) Кроме этого, до начала терапии пиоглитазоном все пациенты с макроскопической гематурией неустановленного генезиса должны быть тщательно обследованы. Следует предупредить пациентов, которые применяют пиоглитазон, о необходимости немедленного обращения к врачу в случае возникновения у них во время терапии признаков макроскопической гематурией или других симптомов мочеполовой системы.

Перед началом лечения пиоглитазоном следует проверить уровень активности печеночных ферментов у всех пациентов. Не следует назначать пиоглитазон пациентам при наличии клинических проявлений заболевания печени в активной фазе и при повышенном уровне АЛТ больше чем в 2,5 раза выше верхней границы нормы. При умеренном повышении активности ферментов печени следует с осторожностью начинать или продолжать лечение пиоглитазоном. В период лечения пиоглитазоном пациентам с патологией печени или при развитии симптомов дисфункции печени (тошнота, анорексия, боль в области живота, утомляемость) необходимо регулярно контролировать уровень печеночных ферментов. При повышении уровня активности ферментов (АЛТ) в 3 раза или развитии желтухи лечение пиоглитазоном следует прекратить.

Есть данные о дозозависимом увеличении массы тела. Висцеральный жир существенно уменьшался, в то время как экстраабдоминальная жировая масса увеличивалась. Подобные изменения в распределении жировой массы в организме при приеме пиоглитазона сопровождались улучшением чувствительности к инсулину. В некоторых случаях увеличение массы тела может ассоциироваться с задержкой жидкости, может бать симптомом сердечной недостаточности, поэтому следует тщательно контролировать массу тела. Пациентам рекомендуется строго контролировать калорийность пищи.

Во время лечения пиоглитазоном наблюдалось небольшое понижение уровня гемоглобина (относительное снижение 4 %) и гематокрита (относительное снижение 4,1 %) вследствие увеличения объема плазмы крови. Подобные изменения наблюдались для метформина (относительное снижение гемоглобина — 3-4 %, гематокрита — 3,6-4,1 %) и в меньшей степени для препаратов группы сульфонилмочевины (относительное снижение гемоглобина — 1-2 %, гематокрита — 1-3,2 %).

В результате повышенной чувствительности тканей к инсулину пациенты, которые принимают пиоглитазон в виде двойной или тройной терапии с препаратами сульфонилмочевины с инсулином, могут иметь повышенный риск развития гипогликемии. При риске гипокликемии может понадобиться снижение дозы препаратов сульфонилмочевины или инсулина.

Есть данные о возникновении или ухудшении отека макулы, который сопровождается ухудшением зрения у пациентов, которые получали тиазолиндиндионы, в том числе пиоглитазон. У большинства из этих пациентов тоже были выявлены периферические отеки. Неизвестно, существует ли прямая связь между приемами пиоглитазона и отеком макулы. Поэтому, врач должен иметь в виду, что ухудшение зрения у пациентов, которые получают терапию пиоглитазоном, может быть обусловлено отеком макулы.

Есть клинические данные о риске переломов у женщин при терапии пиоглитазоном, что необходимо учитывать при длительном лечении. Также, эпидемиологические данные указывают на одинаковую частоту случаев переломов, как у женщин, так и у мужчин во время лечения пиоглитазоном. Поэтому, врач должен принять во внимание существование риска переломов у пациентов, которые получали пиоглитазон.

Вследствие повышения чувствительности тканей к инсулину результатом лечения пиоглитазоном женщин с синдромом поликистозных яичников может быть обновление овуляции. Такие пациенты рискуют забеременеть. Пациенток следует предупреждать о возможности беременности. Если беременность уже наступила, пиоглитазон следует отменить.

Пиоглитазон следует применять с осторожностью во время попутного введения ингибиторов (например, гемфиброзил) или индукторов (например, рифампицин) цитохрома Р450 2C8. В таких случаях следует тщательно проводитьгликемический контроль и при необходимости корригировать дозу пиоглитазона или схему гипогликемической терапии.

Глютазон содержит лактозы моногидрат, поэтому его не следует назначать пациентам с такими редкими наследственными заболеваниями, как непереносимость галактозы, дефицит лактазы Лаппа или нарушение всасывания глюкозы-галактозы.

Применение в период беременности или кормления грудью.

Из-за отсутствия клинических данных применение пиоглитазона в период беременности или кормления грудью не рекомендуется.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или работе с другими механизмами.

При применении препарата возможно возникновение побочных реакций, которые могут влиять на способность управлять автотранспортом или работу с другими механизмами.

Способ применения и дозы.

Глютазон принимают исключительно взрослые перорально 1 раз в сутки независимо от приема пищи. Таблетку следует принимать не разжевывая, запивая стаканом воды. Начальная доза пиоглитазона составляет 15 мг или 30 мг 1 раз в сутки. При необходимости дозу можно повысить до 45 мг 1 раз в сутки.

При комбинированной терапии пиоглитазона с инсулином доза инсулина остается такой же или при сообщении пациента о гипогликемии снижается.

Коррекция дозы пиоглитазона пациентам пожилого возраста не требуется. Лечение следует начинать с наименьшей доступной дозы. Дозу препарата следует увеличивать постепенно, особенно при применении пиоглитазона в комбинации с инсулином.

Пиоглитазон не следует применять пациентам с нарушениями функций печени.

Дети

Применения препарата Глютазон противопоказано детям и подросткам в возрасте до 18 лет. Передозировка.

Максимальная доза, о которой сообщалось, — 120 мг в сутки на протяжении 4 суток, а дальше — 180 мг в сутки на протяжении 7 суток — не ассоциировалась с какими-либо симптомами.

Гипогликемия может наблюдаться при применении комбинации пиоглитазона с производными сульфонилмочевины или инсулином.

Лечение: симптоматическая и поддерживающая терапия.

Побочные реакции.

Монотерапия пиоглитазоном:

• Со стороны органов зрения: нарушения зрения, отек макулы инфекции и инвазии: инфекции верхних дыхательных путей синусит
• Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности и аллергические реакции, включая анафилаксию, ангионевротический отек, крапивницу.
• Со стороны нервной системы: гипоэстезия бессонница
• Доброкачественные, злокачественные и неуточненные новообразования (включая кисты и полипы): рак мочевого пузыря.
• Со стороны костно-мышечной системы: переломы костей.

Результаты исследований: увеличение массы тела, увеличения АлАТ.

Пиоглитазон в комбинированной терапии с метформином: со стороны органов зрения: нарушения зрения, отек макулы инфекции и инвазии: инфекции верхних дыхательных путей синусит со стороны кровеносной и лимфатической системы: анемия

• анафилаксию, ангионевротический отек, крапивницу.
• со стороны нервной системы: гипестезия, головная боль, бессонница
• Доброкачественные, злокачественные и неуточненные новообразования (включая кисты и полипы): рак мочевого пузыря.
• со стороны пищеварительного тракта: метеоризм
• со стороны костно-мышечной системы: переломы костей, артралгии
• со стороны мочевыделительной системы: гематурия
• со стороны репродуктивной системы: эректильная дисфункция

Результаты исследований: увеличение массы тела, увеличения АлАТ.

Пиоглитазон в комбинированной терапии с производными сульфонилмочевины: со стороны органов зрения: нарушения зрения, отек макулы инфекции и инвазии: инфекции верхних дыхательных путей синусит

• анафилаксию, ангионевротический отек, крапивницу.
• метаболические расстройства: повышенный аппетит, гипогликемия
• со стороны нервной системы: гипестезия, головная боль, головокружение, бессонница
• со стороны органов слуха и вестибулярного аппарата: вертиго
• Доброкачественные, злокачественные и неуточненные новообразования (включая кисты и полипы): рак мочевого пузыря.
• со стороны пищеварительного тракта: метеоризм со стороны кожи: повышенное потоотделение со стороны костно-мышечной системы: переломы костей. со стороны мочевыделительной системы: гликозурия, протеинурия общие нарушения: утомляемость

Результаты исследований: увеличение массы тела, увеличения АлАТ, повышение молочной дегидрогеназы.

Пиоглитазон в тройной комбинированной терапии с метформином и производными сульфонилмочевины:

• со стороны органов зрения: отек макулы
• инфекции и инвазии: инфекции верхних дыхательных путей синусит
• Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности и аллергические реакции, включая анафилаксию, ангионевротический отек, крапивницу. метаболические расстройства: гипогликемия
• со стороны нервной системы: гипестезия, бессонница
• Доброкачественные, злокачественные и неуточненные новообразования (включая кисты и полипы): рак мочевого пузыря.
• со стороны костно-мышечной системы: переломы костей, артралгии

Результаты исследований: увеличение массы тела, увеличения АлАТ, повышение молочной дегидрогеназы, повышение креатинфосфокиназы в плазме крови.
Пиоглитазон в комбинированной терапии с инсулином: со стороны органов зрения: отек макулы
инфекции и инвазии: инфекции верхних дыхательных путей синусит, бронхит

• Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности и аллергические реакции, включая
• анафилаксию, ангионевротический отек, крапивницу.
• метаболические расстройства: гипогликемия
• со стороны нервной системы: гипестезия, бессонница
• со стороны сердечнососудистой системы: сердечная недостаточность
• Доброкачественные, злокачественные и неуточненные новообразования (включая кисты и полипы): рак мочевого пузыря.
• со стороны дыхательной системы: одышка (диспноэ)
• со стороны костно-мышечной системы: переломы костей, артралгии, боль в спине общие нарушения: отек

Результаты исследований: увеличение массы тела, повышение креатинфосфокиназы в плазме крови.

Срок годности.

3 года.

Условия хранения.

Упаковка.

По 10 таблеток в блистере по 3 блистера в картонной коробке.

Условия отпуска.

По рецепту.

Азо

Фармакологическое действие — гипогликемическое.

Селективно стимулирует ядерные гамма-рецепторы, активируемые пролифератором пероксисом (гамма-PPAR). Модулирует транскрипцию генов, чувствительных к инсулину и участвующих в контроле уровня глюкозы и метаболизме липидов в жировой, мышечной тканях и в печени. Не стимулирует инкрецию инсулина, однако проявляет активность только при сохраненной инсулин-синтетической функции поджелудочной железы. Понижает инсулинрезистентность периферических тканей и печени, увеличивает расход инсулинзависимой глюкозы, уменьшает выход глюкозы из печени; уменьшает уровень глюкозы, инсулина и гликозилированного гемоглобина в крови. У больных с нарушением липидного обмена уменьшает уровень триглицеридов и увеличивает — ЛПВП без изменения ЛПНП и общего холестерина.

В экспериментальных исследованиях не оказывает канцерогенного и мутагенного действия. При введении самкам и самцам крыс до 40 мг/кг/сут пиоглитазона (до 9 раз превышает МРДЧ в пересчете на 1 м2 поверхности тела) влияния на фертильность не выявлено.

Обнаруживается в крови через 30 мин после перорального приема, Cmax достигается спустя 2 ч. Прием пищи замедляет всасывание (Cmax регистрируется через 3–4 ч), но не влияет на его полноту. Связывается с белками плазмы крови, в основном с альбумином, более чем на 99%. Средний объем распределения — 0,63 л/кг. Высокая концентрация в крови сохраняется в течение 24 ч после однократного приема. T1/2 составляет 3–7 ч (пиоглитазон) и 16–24 ч (метаболиты). Метаболизируется в печени при участии цитохрома Р450 с образованием двух активных метаболитов, частично конъюгирующих с глюкуроновой и серной кислотами. Выводится с желчью в неизмененном виде и в виде метаболитов, экскретируется из организма с фекалиями и с мочой (15–30%). Клиренс равен 5–7 л/ч.
Применение вещества Пиоглитазон

Сахарный диабет типа 2, в качестве монотерапии или в комбинации с производными сульфонамидов, метформином или инсулином при отсутствии эффекта от диетотерапии, физических упражнений и монотерапии одним из вышеперечисленных средств.
Противопоказания

Гиперчувствительность, сахарный диабет типа 1, диабетический кетоацидоз, тяжелая сердечная недостаточность, заболевания печени в стадии обострения, уровень АЛТ, превышающий норму в 2,5 раза, беременность, кормление грудью.
Ограничения к применению

Отечный синдром, анемия, возраст до 18 лет (безопасность и эффективность применения в этой возрастной группе больных не определены).
Применение при беременности и кормлении грудью

Противопоказано при беременности.

Категория действия на плод по FDA — C.

На время лечения следует прекратить грудное вскармливание.
Побочные действия вещества Пиоглитазон

Гипогликемия, головная боль, синусит, миалгия, нарушение целостности зубов, фарингит, отек (в 4,8% случаев при монотерапии и в 15,3% — при комбинации с инсулином), анемия (в 1–1,6% случаев), изменение уровня билирубина, АСТ, АЛТ, ЩФ и гамма-глютамилтрансферазы.
Взаимодействие

Производные сульфонамидов, метформин и инсулин потенцируют (взаимно) гипогликемию. Возможно ослабление эффективности пероральной контрацепции.
Передозировка

Лечение: симптоматическая терапия.
Способ применения и дозы

Внутрь, 1 раз в сутки независимо от приема пищи. Дозу подбирают индивидуально. Начальная доза 15–30 мг, максимальная суточная — 45 мг/сут, при комбинированной терапии — 30 мг/сут.
Меры предосторожности вещества Пиоглитазон

С осторожностью назначают больным с отеками и умеренным повышением уровня ферментов печени. Развитие гипогликемии при комбинированной терапии обусловливает необходимость уменьшения дозы сопутствующих сульфонамидов или инсулина. На фоне почечной недостаточности не требуется коррекции дозы. При возникновении желтухи лечение прекращают. У пациенток с ановуляторным циклом в пременопаузном периоде прием может вызвать овуляцию и увеличить риск возникновения беременности (необходимы адекватные меры контрацепции).
Особые указания

Лечение следует проводить в сочетании с диетотерапией и физическими упражнениями, под контролем уровня гликозилированного гемоглобина.

Фармакологическое действие — гипогликемическое.

Селективно стимулирует ядерные гамма-рецепторы, активируемые пролифератором пероксисом (гамма-PPAR). Модулирует транскрипцию генов, чувствительных к инсулину и участвующих в контроле уровня глюкозы и метаболизме липидов в жировой, мышечной тканях и в печени. Не стимулирует инкрецию инсулина, однако проявляет активность только при сохраненной инсулин-синтетической функции поджелудочной железы. Понижает инсулинрезистентность периферических тканей и печени, увеличивает расход инсулинзависимой глюкозы, уменьшает выход глюкозы из печени; уменьшает уровень глюкозы, инсулина и гликозилированного гемоглобина в крови. У больных с нарушением липидного обмена уменьшает уровень триглицеридов и увеличивает — ЛПВП без изменения ЛПНП и общего холестерина.

В экспериментальных исследованиях не оказывает канцерогенного и мутагенного действия. При введении самкам и самцам крыс до 40 мг/кг/сут пиоглитазона (до 9 раз превышает МРДЧ в пересчете на 1 м2 поверхности тела) влияния на фертильность не выявлено.

Обнаруживается в крови через 30 мин после перорального приема, Cmax достигается спустя 2 ч. Прием пищи замедляет всасывание (Cmax регистрируется через 3–4 ч), но не влияет на его полноту. Связывается с белками плазмы крови, в основном с альбумином, более чем на 99%. Средний объем распределения — 0,63 л/кг. Высокая концентрация в крови сохраняется в течение 24 ч после однократного приема. T1/2 составляет 3–7 ч (пиоглитазон) и 16–24 ч (метаболиты). Метаболизируется в печени при участии цитохрома Р450 с образованием двух активных метаболитов, частично конъюгирующих с глюкуроновой и серной кислотами. Выводится с желчью в неизмененном виде и в виде метаболитов, экскретируется из организма с фекалиями и с мочой (15–30%). Клиренс равен 5–7 л/ч.
Применение вещества Пиоглитазон

Сахарный диабет типа 2, в качестве монотерапии или в комбинации с производными сульфонамидов, метформином или инсулином при отсутствии эффекта от диетотерапии, физических упражнений и монотерапии одним из вышеперечисленных средств.
Противопоказания

Гиперчувствительность, сахарный диабет типа 1, диабетический кетоацидоз, тяжелая сердечная недостаточность, заболевания печени в стадии обострения, уровень АЛТ, превышающий норму в 2,5 раза, беременность, кормление грудью.
Ограничения к применению

Отечный синдром, анемия, возраст до 18 лет (безопасность и эффективность применения в этой возрастной группе больных не определены).
Применение при беременности и кормлении грудью

Противопоказано при беременности.

Категория действия на плод по FDA — C.

На время лечения следует прекратить грудное вскармливание.
Побочные действия вещества Пиоглитазон

Гипогликемия, головная боль, синусит, миалгия, нарушение целостности зубов, фарингит, отек (в 4,8% случаев при монотерапии и в 15,3% — при комбинации с инсулином), анемия (в 1–1,6% случаев), изменение уровня билирубина, АСТ, АЛТ, ЩФ и гамма-глютамилтрансферазы.
Взаимодействие

Производные сульфонамидов, метформин и инсулин потенцируют (взаимно) гипогликемию. Возможно ослабление эффективности пероральной контрацепции.
Передозировка

Лечение: симптоматическая терапия.
Способ применения и дозы

Внутрь, 1 раз в сутки независимо от приема пищи. Дозу подбирают индивидуально. Начальная доза 15–30 мг, максимальная суточная — 45 мг/сут, при комбинированной терапии — 30 мг/сут.
Меры предосторожности вещества Пиоглитазон

С осторожностью назначают больным с отеками и умеренным повышением уровня ферментов печени. Развитие гипогликемии при комбинированной терапии обусловливает необходимость уменьшения дозы сопутствующих сульфонамидов или инсулина. На фоне почечной недостаточности не требуется коррекции дозы. При возникновении желтухи лечение прекращают. У пациенток с ановуляторным циклом в пременопаузном периоде прием может вызвать овуляцию и увеличить риск возникновения беременности (необходимы адекватные меры контрацепции).
Особые указания

Лечение следует проводить в сочетании с диетотерапией и физическими упражнениями, под контролем уровня гликозилированного гемоглобина.

Важно! Изображение упаковок товаров приведено в иллюстративных целях и не всегда соответствует внешнему виду упаковок имеющихся в наличии товаров разных производителей и дозировок.
Уточняйте интересующую Вас информацию, в том числе о наличии, производителе и цене товара по телефонам интернет-аптеки.

Данная страница содержит информацию, которая не является основанием для самолечения.
Обязательно получите консультацию специалиста и внимательно ознакомьтесь с инструкцией, находящейся в упаковке с препаратом, перед его применением!