Кветирон инструкция по применению цена отзывы аналоги цена

В процессе лечения психических расстройств активно применяются антипсихотические препараты (нейролептики) с пролонгированным действием.

Одним из эффективных препаратов этой группы является Кветирон. Медикамент выпускается в таблетках, которые имеют круглую, двояковыпуклую форму и покрыты оболочкой молочно-белого цвета. Лекарственный препарат выпускается в картонных упаковках.

Составляющие компоненты

Основным действующим компонентом медикамента является кветиапин. В качестве вспомогательных веществ таблетки содержат такие составляющие:

• этилцеллюлозу;
• полиэтиленгликоль;
• гипромеллозу;
• диоксид титана;
• диоксид кремния коллоидный;
• тальк;
• аммонийно-метакрилатный сополимер типа В;
• стеарат магния;
• поливиниловый спирт;
• пленочный состав для покрытия Opadry II White.

В одной таблетке содержится 0,025, 0,1 или 0,2 г действующего вещества.

Фармакологические свойства

Медикамент относится к атипичным нейролептикам и эффективно снижает проявления шизофрении и иных психических расстройств.

Препарат обладает способностью хорошо всасываться, достигая максимальной концентрации в крови уже через 1,5 часа после попадания в организм. Пить его можно независимо от времени приема пищи.

После всасывания компоненты лекарства активно метаболизируются. Эффективность препарата сохраняется при условии приема дважды в сутки.

Около 70% активного вещества выводится при мочеиспускании, а приблизительно 20% — с каловыми массами. Не более 5% веществ выходят в не измененном состоянии.

Показания и ограничения для назначения

Кветирон применяется в следующих случаях:

• при острых и хронических психозах, которые развиваются на фоне шизофренической болезни;
• для терапии психозов различной этиологии;
• при маниакальных состояниях, связанных с нарушениями биполярного характера.

Лекарство не рекомендовано к назначению в таких случаях:

• у пациента есть повышенная восприимчивость к составляющим медикамента;
• назначен одновременный прием ингибиторов ВИЧ-протеазы и цитохрома P450 3A4, азольных противогрибковых препаратов, Эритромицина, Нефазодона, Кларитромицина.

Также существует ряд иных ограничений при назначении Кветирона:

1. Беременность и кормление грудью. Медицина не располагает сведениями о воздействии активных веществ медикамента на организм женщины и состояние плода, а также нет данных о том, выделяется ли кветиапин с грудным молоком. По этой причине препарат назначают беременным только в том случае, если приносимая польза для матери превышает риски для плода. При приеме лекарственного средства в период лактации следует отказаться от грудного вскармливания.
2. Детский возраст. Исследований о влиянии кветиапина на организм ребенка проведено не было, по этой причине назначать препарат лицам, не достигшим возраста 18 лет, запрещено.
3. Заболевания печени и почек. Не существует запрета на прием медикамента пациентами, страдающими указанными нарушениями, но в этих случаях необходим врачебный контроль и тщательный расчет дозировки.

При изменениях в самочувствии в процессе терапии следует немедленно сообщать лечащему врачу.

Инструкция по применению

Принимать лекарственное средство необходимо дважды в день. Схема лечения и дозировки определяются в зависимости от состояния пациента и его возраста:

1. Маниакальные проявления на фоне биполярных расстройств. Лечение начинают с 0,1 г в сутки, а затем ежедневно увеличивают на 0,1 г, пока количество действующего компонента не достигнет 0,4 г. После этого дозу можно повышать на 0,2 г в сутки, максимальный суточный объем вещества составляет 0,8 г.
2. Острые и хронические формы психозов. В этом случае следует придерживаться такой схемы приема: первый день – 0,05 г; второй день – 0,1 г; третий день – 0,2 г; четвертый день – 0,3 г. Впоследствии дозу можно повышать до 0,45 г суточного объема. Максимально допустимое количество составляет 750 мг.
3. Пожилой возраст. Для таких больных начальная доза не должна превышать 0,025 г суточного потребления. Повышение объема проводится в малых количествах, от 0,025 до 0,05 г в сутки.

По оценкам состояния пациента лечащий врач может корректировать схему применения и дозировку препарата.

Взаимодействие с другими лекарствами и алкоголем

Кветирон может оказывать влияние на активные компоненты лекарственных средств, действие которых направленно на воздействие на центральную нервную систему.

По этой причине эти медикаменты лучше не применять совместно, а также полностью исключить алкоголь на протяжении курса терапии.

При одновременном применении Кетоконазола и Кветирона действие последнего усиливается в несколько раз. Эти препараты назначать совместно запрещается.

Активный компонент таблеток Кветирон способен значительно ослабить действие препаратов на основе карбамазепина в условиях одновременного приема.

Взаимодействие кветиапина с активными веществами, входящими в состав средств, воздействующих на сердечно-сосудистую систему, не изучалось. В случаях, когда больной вынужден принимать эти препараты одновременно, требуется медицинский контроль.

Особые указания

Соблюдать меры предосторожности и при необходимости экстренно прекращать прием лекарства следует пациентам, у которых наблюдаются такие состояния:

• заболевания сердца и сосудов;
• судороги;
• проявления злокачественного нейролептического синдрома;
• наличие поздней дискенезии;
• индивидуальная непереносимость галактозы.

Препарат может оказывать воздействие на реакцию и внимание, поэтому в процессе лечения не следует заниматься опасными видами спорта и управлять автомобилем.

Также не рекомендуется резко отменять примем лекарства, лучше постепенно снижать дозу, прежде чем полностью прекратить лечение.

Побочное действие и случаи передозировки

К наиболее распространенным побочным проявлениям в результате приема медикамента относятся:

• сонливость и вялость;
• ощущение сухости во рту;
• нарушения сердечного ритма;
• запоры.

Могут возникнуть и прочие негативные признаки со стороны различных систем, а именно:

• нарушения кровообращения;
• тревожный сон и кошмары;
• подавленность, в отдельных случаях – мысли о суициде;
• проявления анафилактического характера;
• головные боли;
• обмороки и судороги;
• повышенная двигательная активность;
• нарушения со стороны органов зрения;
• появление ринита и отдышки;
• отеки и кожные аллергические реакции;
• эндокринные нарушения;
• тошнота и рвота;
• повышение уровня сахара в крови;
• желтуха и гепатит;
• нарушение менструального цикла у женщин;
• резкая прибавка в весе и повышенный аппетит.

Появление побочных эффектов требует немедленной консультации специалиста на предмет отмены препарата или коррекции суточного объема вещества.

При незначительной передозировке у пациента есть все шансы на реабилитацию без серьезных последствий. О превышении дозы говорят следующие симптомы:

• слабость и сонливость;
• нарушение сердечного ритма;
• повышение показателей АД.

Лечение при передозировке проводится по симптомам, чаще всего больной быстро восстанавливается. Однако известны случаи летального исхода и комы в результате превышения рекомендованного объема медикамента.

Независимое мнение

Мнение врача и отзывы пациентов, которые прошли или проходят курс лечения Кветироном.

Препарат позволяет снизить клинические проявления различных психических расстройств и значительно облегчить состояние пациента. К основным плюсам лекарственного средства можно отнести пролонгированный эффект, а также доступную стоимость. Недостатком является большое количество ограничений, проводить курс лечения можно только под наблюдением специалиста.

Невролог, 21 года стажа

Хороший препарат, мне очень помогает. Никаких побочных эффектов я не замечала, чувствую себя хорошо, ничего не беспокоит. Мне много лекарств пришлось перепробовать, но Кветирон оказался лучшим из всех, принимаю уже давно и всем довольна.

Нина, 47

Может лекарство и хорошее, а нам просто не повезло. Моей супруге этот препарат не только не помог, но и проблемы со здоровьем в дополнение к тем, что раньше были, появились. Категоричных выводов делать не стану, о том, что Кветирон подходит не всем, врач нас предупредил, и в инструкции это было указано.

Андрей Павлович, 44

Покупка средства, подбор аналогов

Кветирон выпускается в картонных упаковках по 30 таблеток в каждой, в зависимости от содержания действующего компонента цена лекарства будет отличаться:

• 30 таблеток по 0,025 г – от 220 до 240 рублей;
• 30 таблеток по 0,1 г – от 590 до 620 рублей;
• 30 таблеток по 0,2 г – от 920 до 940 рублей;
• 60 таблеток по 0,1 г — от 1 020 до 1 040 рублей;
• 60 таблеток по 0,2 г – от 1 500 до 1 600 рублей.

Лекарственный препарат отпускается только при предъявлении рецепта. Срок годности медикамента составляет 3 года. Хранить упаковку нужно в недоступном для детей, темном месте с умеренным уровнем влажности, при температуре до 25 градусов.

Аналогичными по способу воздействия препаратами являются:

• Зипрекса;
• Кветиапин;
• Оланзапин;
• Кетилепт;
• Заласта.

Описание

Кветирон (QuetiROn) инструкция по применению

• Состав
• Лекарственная форма
• Фармакотерапевтическая группа
• Клинические характеристики
• Показания
• Противопоказания
• Способ применения и дозы
• Побочные реакции
• Другие возможные побочные реакции
• Примечания
• Передозировка
• Применение в период беременности или кормления грудью
• Дети
• Особенности применения
• Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или работе с другими механизмами
• Взаимодействие с лекарственными средствами и другие виды взаимодействий
• Фармакологические свойства
• Фармацевтические характеристики
• Срок годности
• Условия хранения
• Упаковка

Состав:

действующее вещество:кветиапин 1 таблетка содержит кветиапина фумарата в пересчете на кветиапин 25 мг, 100 мг или 200 мг
вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, кальция гидрогенфосфат дигидрат, целлюлоза микрокристаллическая, натрия крахмалгликолят, повидон, магния стеарат оболочка: Opadry II White ( Кветирон 25, Кветирон 200) (полиэтиленгликоль, спирт поливиниловый, тальк, титана диоксид Е 171), Opadry IIYellow (Кветирон 100) (полиэтиленгликоль, спирт поливиниловый, тальк, титана диоксид Е 171, хинолиновый желтый Е 104, железа оксид желтый Е 172, железа оксид красный Е 172).

Лекарственная форма.

Таблетки, покрытые плёночной оболочкой.

Фармакотерапевтическая группа.

Антипсихотические средства. Код АТС N05A H04.

Клинические характеристики.

Показания.

Шизофрения.

Маниакальные эпизоды, связанные с биполярным расстройством.

Противопоказания.

Повышенная индивидуальная чувствительность к любому из компонентов препарата.

Одновременный прием ингибиторов цитохрома Р450 3А4, таких как ингибиторы ВИЛ-протеазы, азольные противогрибковые препараты, эритромицин, кларитромицин и нефазодон.

Способ применения и дозы.

Таблетки Кветирон взрослые принимают внутрь 2 раза в сутки во время еды либо между приемами пищи. Дозу препарата и продолжительность курса лечения определяет врач индивидуально для каждого пациента в зависимости от показаний и степени тяжести заболевания.

Взрослые.

Курсовое лечение шизофрении.

В первые 4 дня терапии суточная доза составляет: 1-й день — 50 мг, 2-й день — 100 мг, 3-й день — 200 мг, 4-й день — 300 мг. Начиная с 4-ых суток дозу повышают до достижения необходимого клинического эффекта (в пределах от 300 до 450 мг/сутки). В зависимости от клинической эффективности и переносимости препарата суточная доза Кветирона может составлять от 150 мг до 750 мг.

Максимальная суточная доза Кветирона для лечения шизофрении — 750 мг.

Курсовое лечение маниакальных эпизодов, ассоциированных с биполярными расстройствами.

Суточная доза в первые 4 суток лечения составляет: 1-й день — 100 мг, 2-й день — 200 мг, 3-й день — 300 мг, 4-й день — 400 мг. В дальнейшем дозу повышают (но не более чем на 200 мг ежедневно) до 800 мг/сутки, начиная с 6-го дня лечения. В зависимости от клинической эффективности и переносимости препарата доза может составлять от 200 до 800 мг/сутки.

Максимальная суточная доза Кветирона для лечения маниакальных эпизодов — 800 мг.

Людям пожилого возраста.

Кветирон назначают с осторожностью, особенно в начале курса лечения. Для пациентов этой группы начальная доза не должна превышать 25 мг/сутки. Дозу следует повышать на 25-50 мг ежедневно до достижения эффективной дозы, которая не должна превышать таковую для молодых пациентов.

Нарушения функции печени и почек.

Кветиапин активно метаболизируется в печени, поэтому Кветирон должен применяться с осторожностью пациентам с печеночной недостаточностью, особенно в начальный период приема препарата.

У пациентов с нарушением функции почек или печени при пероральном приеме клиренс кветиапина уменьшается примерно на 25 %.

Пациентам с почечной или печеночной недостаточностью следует начинать с дозы 25 мг/сутки. Доза увеличивается ежедневно на 25-50 мг/сутки до достижения эффективной дозы, в зависимости от клинического ответа и переносимости препарата пациентом.

Побочные реакции.

При приеме Кветирона чаще всего могут наблюдаться: сонливость1,2,6, головокружение5,6, сухость во рту, астения легкой степени, запор, тахикардия5, ортостатическая гипотензия1,5,6 и диспепсия.

Как и при применении других антипсихотических препаратов, во время лечения кветиапином отмечаются синкопе, злокачественный нейролептический синдром1, лейкопения, периферические отеки.

Другие возможные побочные реакции.

Со стороны крови и лимфатической системы: эозинофилия, тромбоцитопения, нейтропения1.

Со стороны иммунной системы: гиперчувствительность, анафилактическая реакция.

Психические нарушения: аномальные сны, ночные кошмары, суицидальные мысли и поведение.

Со стороны нервной системы: головная боль, потеря сознания5,6, экстрапирамидные нарушения, дизартрия, судороги1, эпилепсия, синдром беспокойных ног, поздняя дискинезия1.

Кардиальные нарушения: удлинение интервала QT1.

Сосудистые нарушения: венозная тромбоэмболия.

Со стороны органов зрения: размытость зрения.

Со стороны дыхательной системы: ринит, одышка.

Со стороны пищеварительного тракта: дисфагия1, рвота.

Со стороны гепатобилиарной системы: желтуха, гепатит.

Со стороны кожи и подкожной клетчатки: ангионевротический отек, синдром Стивенса-Джонсона.

Со стороны опорно-двигательной системы: рабдомиолиз.

Со стороны эндокринной системы: гиперпролактинемия нарушение секреции антидиуретического гормона.

Нарушение обмена веществ, метаболизма: гипонатриемия, сахарный диабет.

Со стороны репродуктивной системы и молочных желез: приапизм, сексуальная дисфункция, галакторея, набухание молочных желез, нарушение менструального цикла.

Общие нарушения: симптомы отмены1, повышение аппетита, увеличение массы тела3, раздражительность.

Лабораторные показатели: повышение уровней сывороточных трансаминаз (АЛТ, АСТ)4, повышение глюкозы крови до гипергликемических1 уровней, повышение уровня гамма-глутамилтрансферазы (гамма-ГТ), повышение уровня триглицеридов, повышение уровня общего холестерина (за счет увеличения липопротеидов низкой плотности), уменьшение уровня липопротеидов высокой плотности, снижение гемоглобина, повышение уровня креатинфосфокиназы7.

Примечания:

В период лечения кветиапином наблюдается незначительное дозозависимое снижение уровня гормонов щитовидной железы, в частности общего и свободного Т4. Максимальное снижение общего и свободного Т4 зарегистрировано на 2-4 неделе терапии, без дальнейшего снижения уровня гормонов при длительном лечении. Практически во всех случаях уровень общего и свободного Т4 возвращался к начальному после прекращения терапии кветиапином, независимо от длительности лечения.

При применении нейролептиков очень редко сообщалось о случаях удлинение интервала QT на ЭКГ, желудочковой аритмии, полиморфной желудочковой тахикардии, внезапной смерти, остановке сердца, и такие эффекты являются класспецифичными.

Передозировка.

Описаны случаи приема препаратов кветиапина в дозе свыше 30 г без летальных последствий и с полной клинической реабилитацией. Однако имеются также сообщения о единичных случаях передозировки, приведших к удлинению интервала QT,коме или смерти.Пациенты с заболеваниями сердечно-сосудистой системы могут быть в группе повышенного риска последствий передозировки.

Симптомы: сонливость, седация, тахикардия и артериальная гипотензия как следствие усиления известных фармакологических эффектов препарата.

Лечение: специфического антидота не существует. В случаях выраженной интоксикации необходимо проводить интенсивную симптоматическую медикаментозную терапию, а также восстанавливать и контролировать проходимость дыхательных путей, адекватную вентиляцию и оксигенацию, деятельность сердечно-сосудистой системы. В случае тяжелой передозировки возможно промывание желудка, но не позже чем через час после приема препарата, применение активированного угля.

Тщательный медицинский контроль состояния пациента должен продолжаться до его полного выздоровления.

Применение в период беременности или кормления грудью.

Безопасность и эффективность препарата в период беременности не установлены, поэтому Кветирон следует назначать лишь в тех случаях, когда ожидаемая польза для матери превышает возможный риск для плода. Наблюдались симптомы отмены препарата у новорожденных, матери которых принимали кветиапин во время беременности. Следовательно, необходим тщательный контроль состояния новорожденного.

Степень экскреции кветиапина в грудное молоко не установлена, поэтому необходимо приостановить кормление грудью во время лечения препаратом.

Дети.

Данных по безопасности и эффективности кветиапина, свидетельствующих в пользу применения препарата детям недостаточно, поэтому Кветирон не применяют в педиатрической практике.

Особенности применения.

Сердечно-сосудистые заболевания.

С особой осторожностью назначают препарат пациентам с кардиоваскулярными и цереброваскулярными заболеваниями, и другими состояниями, приводящими к артериальной гипотензии.

Кветиапин может вызвать ортостатическую гипотензию, особенно в начале титрования дозы. В таких случаях необходимо снижение дозы или более длительное ее титрование. Это чаще наблюдается у пациентов пожилого возраста, чем у молодых и может спровоцировать случайные травмы.

В исследованиях не выявлено взаимосвязи применения кветиапина со стойким увеличением интервала QT. Однако, как и при применении других антипсихотических препаратов, назначать кветиапин одновременно с препаратами, удлиняющими интервал QT а также с нейролептиками необходимо с осторожностью,особенно пожилым пациентам, пациентам с врожденным синдромом удлиненного интервала QT, застойной сердечной недостаточностью, гипертрофией сердца, гипокалиемией или гипомагниемией. Также необходимо придерживаться осторожности при назначении кветиапина пациентам с сердечно-сосудистыми заболеваниями или удлиненным интервалом QT в семейном анамнезе.

Судорожные припадки.

Как и при применении других антипсихотических препаратов, рекомендуется быть осторожными при лечении пациентов с наличием судорожных припадков в анамнезе.

Экстрапирамидные симптомы.

В исследованиях применение кветиапина ассоциировалось с развитием экстрапирамидных симптомов, таких как акатизия, характеризующая субъективно неприятным дистресс беспокойством и необходимостью двигаться, что сопровождается неспособностью неподвижно сидеть или стоять. Такие симптомы с большей вероятностью могут наблюдаться в течение первых нескольких недель лечения. Увеличение дозы таким пациентам может им навредить.

Поздняя дискинезия.

Длительное применение Кветирона, как и других антипсихотических средств, может вызывать позднюю дискинезию. При появлении симптомов поздней дискинезии необходимо снизить дозу или прекратить дальнейшее лечение Кветироном.

Злокачественный нейролептический синдром.

Злокачественный нейролептический синдром может быть связан с проведением антипсихотического лечения, включая лечение Кветироном. Клинические проявления синдрома включают: гипертермию, измененный психический статус, мышечную ригидность, нестабильность вегетативной нервной системы, увеличение уровня креатинфосфокиназы. В таких случаях лечение Кветироном должно быть прекращено и проведено симптоматическое лечение.

Суицид / суицидальные мысли.

При лечении психических расстройств следует соблюдать меры предосторожности относительно суицидальных проявлений. Пациенты с суицидальными проявлениями в анамнезе или больные, которые проявляют значительную степень мыслей о суициде до начала лечения, имеют высокий риск попыток суицида и требуют тщательного мониторинга во время лечения.

Повышение риска возникновения событий, связанных с суицидом наблюдается у пациентов в возрасте до 25 лет. Кроме того, необходимо учитывать потенциальный риск возникновения событий, связанных с суицидом после резкого прекращения лечения кветиапином по причине известных факторов риска при заболевании, в отношении которого проводилось лечение.

Тщательное наблюдение за пациентами и, в частности теми, кто имеет высокий риск, должно сопровождаться медикаментозной терапией, особенно в начале лечения и при последующих изменениях дозировки. Пациентов следует предупредить о необходимости мониторинга суицидального поведения или мыслей, необычных изменений в поведении и немедленного обращения за медицинской помощью при появлении таких симптомов.

Сонливость.

Лечение кветиапином ассоциировано с сонливостью и симптомами наподобие седации. Такие симптомы могут возникать в течение первых 3 дней лечения и бывают преимущественно легкой или умеренной интенсивности. В некоторых случаях необходимо наблюдение за состоянием пациента около 2 недель после появления сонливости, либо до исчезновения симптомов, либо может возникнуть необходимость в отмене препарата.

Тяжелая нейтропения.

Внезапное прекращение приема препарата.

При резкой отмене высоких доз препарата может наблюдаться синдром отмены, который проявляется бессонницей, головной болью, головокружением, тошнотой, рвотой, диареей, раздражительностью. Известны случаи обострения психотических симптомов и появления самопроизвольных движений (акатизии, дистонии, дискинезии). Частота возникновения таких реакций уменьшалась через 1 неделю после прекращения лечения. Учитывая опасность развития указанных реакций, отменять препарат следует постепенно, как минимум в течении одной-двух недель.

Гипергликемия.

Во время лечения кветиапином в редких случаях сообщалось о случаях гипергликемии или обострения диабета. В некоторых случаях эти явления возникали у пациентов с повышенной массой тела, что могло быть предрасполагающим фактором. Рекомендуется осуществлять надлежащий клинический мониторинг в соответствии с общепринятыми рекомендациями по применению антипсихотических средств. Пациенты, которым проводится лечение любым антипсихотическим средством, включая кветиапин, нуждаются в наблюдении для выявления возможных признаков и симптомов гипергликемии (таких как полидипсия, полиурия, полифагия и слабость), а пациенты с сахарным диабетом или факторами риска сахарного диабета — в регулярном мониторинге гликемического контроля. Нужно также постоянно контролировать массу тела.

Липиды.

При применении кветиапина в исследованиях наблюдался рост липидов. При повышении уровней липидов необходимо применить соответствующее лечение.

Пациенты пожилого возраста с психозом, связанным с деменцией.

Кветиапин не одобрен для лечения психоза, связанного с деменцией. В исследованиях у больных деменцией при применении некоторых атипичных антипсихотиков наблюдалось повышение почти в 3 раза риска возникновения нежелательных цереброваскулярных явлений. Механизм такого повышения риска неизвестен. Повышенный риск не может быть исключен для других антипсихотиков либо для других категорий пациентов. Кветирон следует применять с осторожностью пациентам с наличием факторов риска развития инсульта.

Влияние на печень.

В случае развития желтухи применение Кветирона следует прекратить.

Дисфагия.

Кветиапин может вызвать дисфагию, поэтому должен применяться с осторожностью пациентам с риском аспирационной пневмонии.

Венозная тромбоэмболия.

На фоне приема нейролептиков отмечались случаи венозной тромбоэмболии. В связи с тем, что у пациентов, принимающих нейролептики, часто имеются приобретенные факторы риска венозной тромбоэмболии, их нужно выявить до и во время лечения Кветироном, и предпринять предупреждающие меры.

Препарат содержит лактозу, поэтому пациентам с такими редкими наследственными заболеваниями, как непереносимость галактозы, дефицит лактазы Лаппа или нарушением мальабсорбции глюкозы-галактозы, не следует принимать этот препарат.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или работе с другими механизмами.

Кветирон может вызывать сонливость и головокружение, поэтому в период лечения пациентам не рекомендуется работать с опасными механизмами, а также управлять транспортными средствами.

Взаимодействие с лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Кветирон следует применять с осторожностью в комбинации с препаратами, действующими на центральную нервную систему. В связи с этим во время лечения категорически запрещено употребление алкоголя.

CYP 3A4 является ключевым ферментом, принимающем участие в цитохром Р450-опосредованном метаболизме кветиапина. При исследовании взаимодействия у здоровых добровольцев совместное применение кветиапина (25 мг) с кетоконазолом (ингибитором CYP 3A4) приводило к повышению AUC кветиапина в 5-8 раз. Таким образом, совместное применение кветиапина с ингибиторами CYP 3A4 противопоказано. Также не рекомендуется употреблять грейпфрутовый сок в течение лечения кветиапином.

Одновременное назначение кветиапина и карбамазепина (индуктора микросомальных ферментов печени) приводит к повышению клиренса кветиапина. При одновременном назначении кветиапина и фенитоина (либо других индукторов печеночных ферментов, таких как карбамазепин, барбитураты, рифампицин) может существенно уменьшиться системное влияние кветиапина, следовательно может возникнуть необходимость в повышении доз кветиапина для сохранения контроля психотической симптоматики. Доза кветиапина может быть снижена при отмене фенитоина, карбамазепина или других индукторов печеночных ферментов либо при замене препаратом, который не обладает индуцирующим влиянием на микросомальные ферменты печени (например вальпроат натрия).

Начинать терапию Кветироном для пациентов, принимающих индуктор печеночного фермента, можно только в случае, если врач считает, что польза от применения Кветирона преобладает над рисками, связанными с отменой индуктора печеночного фермента. Важно, чтобы любые изменения в приеме индуктора были постепенными.

Фармакокинетика лития при одновременном назначении кветиапина не изменяется.

Фармакокинетика вальпроата натрия и кветиапина при одновременном применении не изменяется.

Фармакокинетика кветиапина существенно не изменяется при одновременном назначении с рисперидоном либо галоперидолом. Одновременный прием кветиапина и тиоридазина приводит к повышению клиренса кветиапина примерно на 70 %.

Фармакокинетика кветиапина существенно не изменяется при одновременном применении с циметидином — ингибитором цитохрома Р450. Одновременное назначение кветиапина и антидепрессанта имипрамина (ингибитор CYP 2D6) либо флуоксетина (ингибитор CYP 3A4 и CYP 2D6) не вызывает значимых изменений фармакокинетики.

Исследования взаимодействия с сердечно-сосудистыми препаратами не проводилось.

Следует придерживаться осторожности при одновременном применении кветиапина с лекарственными средствами, которые нарушают электролитный баланс либо удлиняют интервал QT.

У пациентов, принимающих кветиапин, отмечались случаи ложноположительных результатов ферментного иммуноанализа на наличие метадона и трициклических антидепрессантов. Рекомендуется проверять сомнительные результаты скринингового иммуноанализа с помощью восстановительного хроматографического метода.

Фармакологические свойства.

Кветирон — атипичный антипсихотический препарат, взаимодействующий с различными типами нейротрансмиттерных рецепторов. Кветиапин имеет более высокое сродство к рецепторам серотонина (5-НТ2), чем к рецепторам допамина (D1 и D2) в головном мозге, обладает высоким сродством к гистаминовым и альфа1-адренорецепторам, однако менее выраженным сродством к альфа2-адренорецепторам. Влияние кветиапина на рецепторы 5-НТ2 и D2 длится до 12 ч, что подтверждается данными позитронно-эмиссионной томографии. Кветиапин не обладает сродством к М-холинорецепторам и бензодиазепиновым рецепторам. Кветирон проявляет выраженную антипсихотическую активность.

При изучении экстрапирамидных симптомов в эксперименте было установлено, что кветиапин вызывает лишь слабую каталепсию при введении в дозе, которая эффективно блокирует допаминовые D2-рецепторы. Кветиапин вызывает селективное снижение активности мезолимбических А10 допаминергических нейронов в сравнении с А9 нигростриальными моторными нейронами. Частота развития экстрапирамидных симптомов при применении кветиапина в дозах от 75 до 750 мг/сутки не отличалась от таковой при применении плацебо либо антихолинергических препаратов.

Кветиапин не вызывает повышения уровня пролактина в сыворотке крови.

При приеме внутрь кветиапин хорошо всасывается и активно метаболизируется. Прием пищи не оказывает существенного влияния на биодоступность препарата. Основные метаболиты не обладают выраженной фармакологической активностью. Период полувыведения составляет приблизительно 7 часов. Около 83 % кветиапина связывается с белками плазмы крови. Препарат сохраняет эффективность при приеме 2 раза в сутки.

Фармакокинетика кветиапина линейная, различий фармакокинетики препарата у мужчин и женщин не существует. Средний клиренс кветиапина у пациентов пожилого возраста на 30-50 % меньше, чем у пациентов 18-65 лет. Клиренс кветиапина снижен на 25 % у пациентов с тяжелыми нарушениями функции почек (клиренс креатинина меньше 30 мл/мин) и у пациентов с поражениями печени (компенсированный алкогольный цирроз). Менее 5 % кветиапина не метаболизируется и выводится в неизмененном виде. Приблизительно 73 % кветиапина экскретируется с мочой и 21 % — с калом. Ключевым ферментом метаболизма кветиапина является CYP 3A4. Кветиапин и некоторые из его метаболитов обладают слабым ингибирующим действием на ферменты цитохрома Р450 — 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 и 3А4, однако лишь в концентрации в 10-50 раз более высокой, чем та, которая достигается при применении обычных доз (300-450 мг/сутки). In vitro не установлена способность кветиапина вызывать значительное ингибирование активности цитохрома Р450 и влиять на метаболизм других лекарственных средств.

Фармацевтические характеристики.

Основные физико-химические свойства:

Кветирон 25: круглые, двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой белого цвета.
Кветирон 100: круглые, двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой желтого цвета, с риской.
Кветирон 200: круглые, двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой белого цвета, с риской.

Срок годности.

3 года.Не применять препарат после окончания срока годности, указанного на упаковке.

Условия хранения.

Упаковка.

Кветирон 25: по 30 таблеток в блистере по 1 блистеру в пачке из картона.
Кветирон 100: по 10 таблеток в блистере по 1, 3, або 6 блистеров в пачке из картона
Кветирон 200: по 10 таблеток в блистере по 1, 3, або 6 блистеров в пачке из картона.

Содержание

Структурная формула

Русское название

Кватерон

Английское название

Quateron

Латинское название

Quateronum (род. Quateroni)

Химическое название

[3-[(п-Бутоксибензоил)окси]-2-метилбутил]триэтиламмония йодид

Брутто формула

C₂₂H₃₈INO₃

Фармакологическая группа вещества Кватерон

Нозологическая классификация

Код CAS

3818-40-4

Фармакологическое действие

Характеристика

Моночетвертичное аммониевое соединение. Белый порошок со слегка желтоватым оттенком, горького вкуса. Растворим в воде при легком нагревании.

Фармакология

Блокирует н-холинорецепторы вегетативных ганглиев и тормозит передачу нервного возбуждения с преганглионарных на постганглионарные вегетативные волокна. Влияет на проведение возбуждения в синапсах парасимпатических (в большей степени) и симпатических ганглиев. Торможение проведения импульсов по холинергическим нервным волокнам, приводит к уменьшению двигательной активности ЖКТ, угнетению секреции желез. Оказывает коронарорасширяющее действие.

Применение вещества Кватерон

Язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки, стенокардия, артериальная гипертензия.

Противопоказания

Гиперчувствительность, острый инфаркт миокарда, артериальная гипотензия, шок, нарушение функции печени и/или почек, тромбоз, дегенеративные изменения ЦНС, закрытоугольная глаукома.

Побочные действия вещества Кватерон

Артериальная гипотензия, тахикардия, головокружение, запор; диспептические явления и гастралгия (в первые дни лечения у больных язвенной болезнью желудка и двенадцатиперстной кишки); неприятные ощущения в области сердца и учащение приступов (у больных стенокардией).

Взаимодействие

Усиливает эффекты адреномиметиков (повышается чувствительность адренорецепторов вследствие уменьшения выделения адреналина и норадреналина). Гипотензивный эффект уменьшают трициклические антидепрессанты, усиливают — другие гипотензивные средства (возможно комбинированное применение).

Способ применения и дозы

Внутрь, при язвенной болезни: по 0,02–0,03 г 3–4 раза в сутки в течение 3–4 нед и более. При стенокардии (для предупреждения приступов): начальная доза 0,01 г (на прием), через 2–3 дня разовую дозу увеличивают до 0,02 г; кратность приема 3 раза в сутки, при частых приступах — 4 раза в сутки. Курс лечения 3–4 нед, возможно повторное применение после 10–12-дневного перерыва. При артериальной гипертензии: по 0,02–0,03 г 3–5 раз в сутки; курс лечения в среднем 3 нед. Максимальная разовая доза для взрослых — 0,05 г, суточная доза — 0,2 г.

Меры предосторожности

При появлении неприятных ощущений в области сердца или учащении приступов у больных стенокардией препарат следует отменить на 2–6 дней и продолжить лечение в меньших дозах. Если побочные эффекты сохраняются, лечение необходимо прекратить.

Состав

діюча речовина: кветіапін;

1 таблетка містить кветіапіну фумарату в перерахуванні на 100% суху речовину кветіапін 25 мг, 100 мг або 200 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію гідрогенфосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят, повідон, магнію стеарат; оболонка: Opadry II White (Кветирон 25, Кветирон 200) (поліетиленгліколь, спирт полівініловий, тальк, титану діоксид Е 171), Opadry II Yellow (Кветирон 100) (поліетиленгліколь, спирт полівініловий, тальк, титану діоксид Е 171, хіноліновий жовтий Е 104, заліза оксид червоний Е 172, заліза оксид жовтий Е 172).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

Кветирон 25: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору.

Кветирон 100: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з рискою.

Кветирон 200: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, з рискою.

Фармакотерапевтична група

Антипсихотичні засоби. Код АТХ N05A H04.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Кветіапін – атиповий антипсихотичний засіб. Кветіапін і активний метаболіт норкветіапін взаємодіють з різними типами нейромедіаторних рецепторів. Кветіапін і норкветіапін мають високу селективність до рецепторів серотоніну (5-НТ2) і рецепторів допаміну D1 і D2 у головному мозку. Вважається, що антипсихотичні властивості та незначна здатність кветіапіну спричинювати екстрапірамідні симптоми зумовлюються саме таким комбінованим антагоністичним впливом на ці рецептори при більш високій селективності до рецепторів 5HT2 порівняно із селективністю до рецепторів D2. Крім того, норкветіапін має високу спорідненість з рецепторами з транспортерами норепінефрину. Кветіапін і N-дезалкілкветіапін також мають високу спорідненість з гістамінергічними та α1-адренергічними рецепторами, але меншу спорідненість з α2-адренорецепторами та серотоніновими 5-НТ1А-рецепторами. Кветіапін не має спорідненості з холінергічними мускариновими рецепторами або бензодіазепіновими рецепторами.

Кветіапін блокує агоністичний вплив на допамін, що підтверджується результатами оцінки поведінкових реакцій або електрофізіологічних досліджень, а також збільшує концентрацію метаболітів допаміну, нейрохімічну експресію блокування рецепторів D2. Ступінь участі N-дезалкілового метаболіту кветіапіну у розвитку фармакологічної активності кветіапіну у людини залишається невідомим.

Відомо, що у ході доклінічних досліджень, під час яких перевірялась тенденція до розвитку екстрапірамідних симптомів, кветіапін мав атиповий профіль активності і відрізнявся від стандартних антипсихотичних препаратів. Кветіапін після тривалого застосування не призводив до надмірної чутливості допамінових D2-рецепторів. Кветіапін у дозах, ефективних для блокади допамінових D2-рецепторів, спричинював лише слабку каталепсію. Для кветіапіну після його тривалого введення була продемонстрована селективність для лімбічної системи, яка проявлялась здатністю блокувати деполяризацію в А10 мезолімбічних нейронах, але не в А9 нігростріарних нейронах, в яких міститься допамін.

Фармакокінетика.

Фармакокінетика кветіапіну та норкветіапіну в межах схваленого діапазону доз є лінійною.

Всмоктування.

Кветіапін після перорального введення добре всмоктується та активно метаболізується.

Розподіл і метаболізм.

При прийомі після їди не відбувається значної зміни біодоступності кветіапіну. З білками плазми зв’язується приблизно 83 % кветіапіну. При рівноважному стані максимальна молярна концентрація активного метаболіту норкветіапін становить 35 % концентрації кветіапіну.

У ході досліджень в умовах in vitro було встановлено, що CYP3A4 є основним ферментом, відповідальним за метаболізм кветіапіну, обумовлений цитохромом P450. Утворення та виведення норкветіапіну відбувається переважно за участю ізоферменту CYP3A4.

Кветіапін і деякі його метаболіти (включаючи норкветіапін) в умовах in vitro чинять слабку інгібуючу дію на ізоферменти 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 і ЗА4 системи цитохрому Р450. Гальмування ізоферментів CYP в умовах in vitro відбувалось тільки при концентрації, яка в 5- 50 разів перевищувала концентрацію, що досягається при застосуванні доз для людини у діапазоні від 300 до 800 мг на добу. На підставі цих результатів в умовах in vitro малоймовірно, що супутнє введення кветіапіну з іншими активними речовинами призведе до клінічно значущого гальмування метаболізму інших активних речовин, обумовленого цитохромом P450.

Виведення.

Період напіввиведення кветіапіну і норкветіапіну становить відповідно приблизно 7 годин і 12 годин. Середня молярна фракція вільного кветіапіну і активного метаболіту N-дезалкілкветіапіну, яка виводиться із сечею, становить < 5 % введеної дози.

Діти.

Немає даних.

Пацієнти літнього віку.

Середній кліренс кветіапіну у пацієнтів літнього віку на 30-50 % менший, ніж у пацієнтів віком 18-65 років.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

У пацієнтів зі значним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв/1,73 м2) середній кліренс кветіапіну у плазмі знижується приблизно на 25 %, але індивідуальні величини кліренсу залишаються в межах діапазону величин у здорових добровольців.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

У пацієнтів з ураженням печінки (компенсований алкогольний цироз) середній кліренс кветіапіну у плазмі знижується приблизно на 25 %. Оскільки у печінці відбувається широкий метаболічний розпад кветіапіну, то у пацієнтів з порушенням функції печінки може збільшуватись концентрація кветіапіну у плазмі, і тому для пацієнтів цієї групи може бути потрібна корекція дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Показания

Шизофренія.

Біполярні розлади, включаючи:

• маніакальні епізоди, пов’язані з біполярними розладами;
• великі депресивні епізоди, пов’язані з біполярними розладами.

Профілактика рецидивів у пацієнтів із біполярними розладами, у яких маніакальні напади піддавалися лікуванню кветіапіном.

Противопоказания

Підвищена індивідуальна чутливість до будь-якого з компонентів препарату.

Одночасне застосування інгібіторів цитохрому Р450 ЗА4, таких як інгібітори ВІЛ-протеази, азольні протигрибкові препарати, еритроміцин, кларитроміцин і нефазодон (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Кветирон слід застосовувати з обережністю у комбінації з препаратами, що діють на центральну нервову систему. У зв’язку з цим під час лікування категорично заборонено вживання алкоголю.

CYP ЗА4 є ключовим ферментом, який бере участь у цитохром Р450-опосередкованому метаболізмі кветіапіну. При дослідженні взаємодії у здорових добровольців сумісне застосування кветіапіну (25 мг) та кетоконазолу (інгібітор CYP 3A4) призвело до підвищення AUC кветіапіну в 5-8 разів. Таким чином, сумісне застосування кветіапіну з інгібіторами CYP 3A4 протипоказано. Також не рекомендується вживати грейпфрутовий сік протягом лікування кветіапіном.

Одночасне застосування кветіапіну та карбамазепіну (індуктора мікросомальних ферментів печінки) призводить до підвищення кліренсу кветіапіну. При одночасному застосуванні кветіапіну і фенітоїну (або інших індукторів печінкових ферментів, таких як карбамазепін, барбітурати, рифампіцин) може істотно зменшитись системний вплив кветіапіну, отже, може виникнути необхідність у підвищенні дози кветіапіну для збереження контролю психотичної симптоматики. Доза кветіапіну може бути знижена при відміні фенітоїну, карбамазепіну чи інших індукторів печінкових ферментів або при заміні препаратом, який не має індукуючого впливу на мікросомальні ферменти печінки (наприклад вальпроат натрію).

Для пацієнтів, які приймають індуктор печінкового ферменту, починати терапію Кветироном можна тільки у випадку, якщо лікар вважає, що користь від застосування Кветирону переважає ризики, пов’язані з відміною індуктора печінкового ферменту. Важливо, щоб будь-які зміни в прийомі індуктора були поступовими.

Після супутнього введення кветіапіну і таких антидепресантів, як іміпрамін (відомий інгібітор CYP 2D6) або флуоксетин (відомий інгібітор CYP 3A4 і CYP 2D6), не відбувалось значної зміни фармакокінетики кветіапіну.

Фармакокінетика літію при одночасному призначенні кветіапіну не змінюється.

Фармакокінетика вальпроату натрію та кветіапіну при одночасному застосуванні не змінюється.

Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при одночасному застосуванні з рисперидоном або галоперидолом. Одночасне застосування кветіапіну та тіоридазину призводить до підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 70 %.

Фармакокінетика кветіапіну істотно не змінюється при одночасному застосуванні з циметидином, який є інгібітором цитохрому Р450. Одночасне призначення кветіапіну та антидепресанту іміпраміну (інгібітор CYP 2D6) або флуоксетину (інгібітор CYP 3A4 і CYP 2D6) не спричиняє значущих змін фармакокінетики.

Дослідження взаємодії з серцево-судинними препаратами не проводились.

Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні кветіапіну з лікарськими засобами, які порушують електролітний баланс або подовжують інтервал QT, наприклад іншими нейролептичними засобами, антиаритмічними засобами класу ІА і III, галофантрином, левометадилу ацетатом, мезоридазином, тіоридазином, пімозидом, спарфлоксацином, гатифлоксацином, моксифлоксацином, долансетрону мезилатом, мефлоквіном, сертиндолом або цисапридом.

У хворих, які приймали кветіапін, відзначались випадки хибнопозитивних результатів ферментного імуноаналізу на наявність метадону та трициклічних антидепресантів. Рекомендується перевіряти сумнівні результати скринінгового імуноаналізу за допомогою відновлювального хроматографічного методу.

Особливості застосування

Оскільки кветіапін показаний для лікування декількох показань, слід ретельно розглянути профіль безпеки препарату з огляду на встановлений конкретному пацієнту діагноз та дозу, яку він приймає.

Діти (віком до 18 років).

Кветіапін не рекомендується для застосування дітям (віком до 18 років) через відсутність даних щодо застосування цій віковій групі. Клінічні дослідження кветіапіну показали, що, окрім відомого профілю безпеки, визначеного для дорослих (див. розділ «Побічні реакції»), частота деяких небажаних явищ є вищою у дітей, ніж у дорослих (підвищений апетит, зростання рівня пролактину в сироватці та екстрапірамідні симптоми), а також визначалося підвищення артеріального тиску, що раніше не спостерігалось у ході досліджень за участю дорослих пацієнтів. Крім цього, у дітей спостерігались зміни показників функції щитовидної залози.

Слід також зазначити, що відстрочений вплив лікування кветіапіном на ріст та статеве дозрівання не вивчався протягом періоду понад 26 тижнів. Довготривалий вплив на когнітивний та поведінковий розвиток невідомий.

Відомо, що під час плацебо-контрольованих клінічних досліджень кветіапіном за участю пацієнтів дитячого віку лікування кветіапіном супроводжувалось підвищеною, порівняно з плацебо, частотою екстрапірамідних симптомів (ЕПС) у пацієнтів, яких лікували з приводу шизофренії та біполярної манії (див. розділ «Побічні реакції»).

Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення.

Депресія, асоційована з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, самоушкоджень і суїциду (подій, пов’язаних із суїцидом). Такий ризик зберігається до встановлення вираженої ремісії. Оскільки покращення може не спостерігатись протягом перших тижнів лікування або довше, за станом пацієнтів слід ретельно спостерігати до часу появи такого покращення. Згідно з загальним клінічним досвідом, ризик суїциду може зростати на ранніх етапах покращення.

Крім того, необхідно враховувати потенційний ризик виникнення подій, пов’язаних із суїцидом, після різкого припинення лікування кветіапіном з причини відомих факторів ризику при захворюванні, стосовно якого проводиться лікування. Інші психічні захворювання, з приводу яких призначається кветіапін, можуть також асоціюватися з підвищеним ризиком пов’язаних із суїцидом явищ. Крім того, ці захворювання можуть протікати одночасно з депресивними епізодами. Отже, при лікуванні інших психічних розладів слід вживати таких самих запобіжних заходів, яких дотримуються при лікуванні депресивних епізодів.

Пацієнти з пов’язаними із суїцидом явищами в анамнезі або ті, хто демонструє значний ступінь суїцидальних думок до початку лікування, мають вищий ризик суїцидальних думок або суїцидальних спроб і потребують ретельного моніторингу під час лікування. Відомо, що метааналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень із застосуванням антидепресивних лікарських засобів за участю дорослих пацієнтів з психічними розладами показав підвищений ризик суїцидальної поведінки на тлі лікування антидепресантами порівняно з плацебо у пацієнтів віком до 25 років.

Ретельне спостереження за пацієнтами і, зокрема, тими, хто має високий ризик, повинне супроводжуватись медикаментозною терапією, особливо на початку лікування та при подальших змінах дози. Пацієнтів (та доглядачів за пацієнтами) потрібно попередити про необхідність моніторингу щодо клінічного погіршення, суїцидальної поведінки або думок та незвичайних змін у поведінці і негайного звернення за медичною допомогою при появі симптомів.

Екстрапірамідні симптоми.

Відомо, що у ході плацебо-контрольованих досліджень кветіапін асоціювався зі зростанням частоти виникнення екстрапірамідних симптомів (ЕПС) порівняно з плацебо у пацієнтів, які отримували лікування при епізодах великої депресії, пов’язаної з біполярним розладом (див. розділ «Побічні реакції»).

Застосування кветіапіну асоціювалося з розвитком акатизії, що характеризувалась суб’єктивно неприємним чи таким, що спричиняє дистрес, неспокоєм та потребою рухатись, що нерідко супроводжувалась нездатністю нерухомо сидіти чи стояти. Ці явища з вищою ймовірністю спостерігаються протягом перших декількох тижнів лікування. Збільшення дози пацієнтам, у яких розвиваються такі симптоми, може їм зашкодити.

Тардитивна дискінезія.

При появі ознак та симптомів тардитивної дискінезії слід розглянути питання про необхідність зниження дози або припинення застосування кветіапіну. Симптоми тардитивної дискінезії можуть посилюватись або навіть виникати після припинення лікування (див. розділ «Побічні реакції»).

Сонливість.

Лікування кветіапіном асоційоване з сонливістю і подібними симптомами, такими як седація (див. розділ «Побічні реакції»). Сонливість зазвичай виникає протягом перших двох тижнів лікування та зазвичай зникає при продовженні застосування кветіапіну. Повідомлялось, що у ході клінічних досліджень лікування пацієнтів з біполярною депресією такі симптоми виникали, як правило, протягом перших 3 днів лікування і були переважно від легких до помірних за інтенсивністю. Стосовно пацієнтів з біполярною депресією, у яких виникає сонливість, може бути необхідним спостереження протягом 2 тижнів після появи сонливості або до того часу, поки зникнуть симптоми, або може виникнути необхідність розглянути питання про припинення лікування.

Запаморочення.

Лікування кветіапіном супроводжувалось ортостатичною гіпотензією та супутнім запамороченням, тахікардією, синкопе у деяких пацієнтів (див. розділ «Побічні реакції»), що, подібно до сонливості, зазвичай виникають під час періоду титрування дози. Ці явища можуть сприяти зростанню частоти випадкових травм (падіння), особливо серед пацієнтів літнього віку. Тому пацієнтам слід радити бути обережними, доки вони не звикнуть до можливих ефектів лікарського засобу.

Серцево-судинні захворювання.

Кветіапін потрібно призначати з обережністю пацієнтам із серцево-судинним захворюванням, цереброваскулярним захворюванням або при інших станах, які можуть спричинити артеріальну гіпотензію.

Кветіапін може спричинити ортостатичну гіпотензію, особливо під час початкового періоду поступового збільшення дози. Якщо це трапиться, то потрібно зменшити дозу або швидкість поступового збільшення дози. Режим повільного титрування може бути розглянутий для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями.

Судомні напади.

Не відмічалося різниці у частоті судомних нападів між пацієнтами, які приймали кветіапін, та тими, хто отримував плацебо. Немає даних про випадки судом у пацієнтів з епілепсією. Як і при застосуванні інших антипсихотичних препаратів, рекомендується дотримуватись обережності при лікуванні пацієнтів з наявністю судомних нападів в анамнезі (див. розділ «Побічні реакції»).

Злоякісний нейролептичний синдром.

Проведення антипсихотичного лікування, включаючи лікування кветіапіном, може супроводжуватись розвитком злоякісного нейролептичного синдрому (див. розділ «Побічні реакції»). Клінічні прояви синдрому включають гіпертермію, змінений психічний статус, м’язову ригідність, нестабільність вегетативної нервової системи та збільшення рівня креатинфосфокінази. У таких випадках лікування кветіапіном потрібно припинити та провести відповідне симптоматичне лікування.

Тяжка нейтропенія.

Відомо, що у ході досліджень із застосуванням кветіапіну нечасто виникала тяжка нейтропенія (кількість нейтрофілів < 0,5×109/л). Більшість випадків тяжкої нейтропенії виникала в межах декількох місяців після початку лікування кветіапіном (див. розділ «Побічні реакції»). Чітка залежність від дози не спостерігалась. Під час постмаркетингових досліджень після припинення лікування кветіапіном лейкопенія та нейтропенія минали. Можливі чинники ризику розвитку нейтропенії включають попередню наявність у пацієнта зниженої кількості лейкоцитів та наявність в анамнезі пацієнта нейтропенії, спричиненої будь-яким препаратом. Для пацієнтів із кількістю нейтрофілів < 1×109/л лікування кветіапіном потрібно припинити. Необхідно провести спостереження за пацієнтами для виявлення можливих ознак і симптомів інфекції та для визначення кількості нейтрофілів (доки кількість не буде перевищувати 1,5× 109/л).

Супутнє застосування індукторів ферментів печінки.

Супутнє застосування кветіапіну та сильного індуктора ферментів печінки, наприклад, карбамазепіну або фенітоїну, значно знижує концентрації кветіапіну у плазмі крові, що може знизити ефективність терапії кветіапіном (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнтам, які отримували індуктори ферментів печінки, потрібно починати лікування, тільки якщо лікар вважає, що користь від застосування кветіапіну переважає ризик припинення лікування індуктором ферментів печінки. Важливо, щоб зміна лікування таким індуктором проводилась поступово, і у разі необхідності індуктор можна замінити препаратом, який не має індукуючого впливу на ферменти печінки (наприклад вальпроатом натрію).

Збільшення маси тіла.

У пацієнтів, яким проводили лікування кветіапіном, спостерігалися випадки збільшення маси тіла, і тому потрібно контролювати масу тіла і у разі клінічної необхідності проводити корекцію згідно з відповідними рекомендаціями для застосування антипсихотичних засобів (див. розділ «Побічні реакції»).

Гіперглікемія.

У рідкісних випадках повідомлялось про появу гіперглікемії та/або розвиток чи загострення цукрового діабету, який іноді супроводжувався кетоацидозом або комою (див. розділ «Побічні реакції»). У деяких випадках ці явища виникали у пацієнтів зі збільшеною масою тіла, що могло бути сприяючим чинником. Рекомендується здійснювати адекватний клінічний контроль згідно з відповідними рекомендаціями для застосування антипсихотичних засобів. За пацієнтами, яким проводиться лікування будь-яким антипсихотичним засобом, включаючи кветіапін, потрібно проводити спостереження для виявлення можливих ознак і симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія та слабкість), а за пацієнтами з цукровим діабетом або чинниками ризику розвитку цукрового діабету потрібно проводити регулярне спостереження для виявлення можливого погіршення контролю глюкози. Потрібно регулярно контролювати масу тіла.

Ліпіди.

Описані випадки збільшення рівня тригліцеридів, ліпопротеїдів низької щільності та загального холестерину, а також зменшення рівня холестерину ліпопротеїдів високої щільності (див. розділ «Побічні реакції»). При зміні рівня ліпідів потрібно проводити лікування згідно з клінічними показаннями.

Метаболічний ризик.

З огляду на зміни, що спостерігались під час клінічних досліджень, стосовно показників маси тіла, глюкози крові і ліпідів існує ймовірність погіршення профілю метаболічного ризику в окремих пацієнтів (включаючи пацієнтів із нормальними вихідними показниками), при якому слід призначити відповідне лікування (див. розділ «Побічні реакції»).

Збільшення інтервалу QT.

При проведенні клінічних досліджень застосування кветіапіну відповідно до інструкції не супроводжувалося стійким збільшенням абсолютної величини інтервалу QT. В рамках постмаркетингового застосування подовження інтервалу QT було зафіксовано при прийомі терапевтичних доз (див. розділ «Побічні реакції») та при передозуванні (див. розділ «Передозування»). Як і у випадку з іншими антипсихотиками, слід дотримуватися обережності при призначенні кветіапіну пацієнтам з серцево-судинними захворюваннями або пацієнтам з подовженим інтервалом QT в сімейному анамнезі. У разі призначення кветіапіну, як і інших нейролептичних засобів, одночасно з препаратами, які збільшують інтервал QТс, необхідно дотримуватись обережності (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), особливо пацієнтам літнього віку, пацієнтам із вродженим синдромом збільшення інтервалу QТс, серцевою недостатністю, гіпертрофією серця, гіпокаліємією або гіпомагніємією, а також пацієнтам зі збільшенням інтервалу QТ у сімейному анамнезі.

Відміна лікування.

При різкому припиненні застосування кветіапіну може виникати синдром відміни, який проявляється безсонням, нудотою, головним болем, діареєю, блюванням, запамороченням та дратівливістю. Частота цих реакцій значно зменшується через 1 тиждень після відміни лікування. Тому відміняти препарат слід поступово, протягом одного або двох тижнів (див. розділ «Побічні реакції»).

Пацієнти літнього віку з психозом, пов’язаним з деменцією.

Кветіапін ще не був схвалений як засіб для лікування пацієнтів із психозом, пов’язаним з деменцією. При застосуванні деяких атипових антипсихотичних засобів спостерігалось збільшення ризику розвитку цереброваскулярних побічних явищ приблизно в 3 рази. Механізм такого збільшення ризику залишається невідомим. При застосуванні інших антипсихотичних засобів або іншим групам пацієнтів не можна виключити збільшення такого ризику. Пацієнтам з чинниками ризику розвитку інсульту кветіапін потрібно застосовувати з обережністю.

За даними метааналізу атипових антипсихотиків відомо, що пацієнти літнього віку, які страждають на психоз, пов’язаний з деменцією, становлять групу підвищеного ризику смерті, порівняно з плацебо. Однак за даними двох 10-тижневих плацебо-контрольованих досліджень застосування кветіапіну в однакових популяціях (n=710, вік 83 роки, діапазон 56-99 років) смертність у пацієнтів, які лікувалися кветіапіном, становила 5,5 % порівняно з 3,2 % у плацебо-групі. Смертність пацієнтів під час досліджень була з різних причин, що є очікуваними для цієї популяції пацієнтів. Ці дані не встановили причинно-наслідковий зв’язок між лікуванням кветіапіном і смертністю пацієнтів із деменцією.

Ефекти з боку печінки.

У разі появи жовтяниці застосування кветіапіну потрібно припинити.

Дисфагія.

При застосуванні кветіапіну відмічалася дисфагія (див. розділ «Побічні реакції»). Слід з обережністю застосовувати кветіапін пацієнтам, яким загрожує ризик аспіраційної пневмонії. Збільшення частоти виникнення дисфагії при застосуванні кветіапіну в порівнянні з плацебо спостерігалося тільки в клінічних випробуваннях біполярної депресії.

Венозна тромбоемболія.

На тлі застосування антипсихотичних засобів відмічалися випадки венозної тромбоемболії (ВТЕ). Оскільки у пацієнтів, які застосовують антипсихотичні засоби, часто наявні набуті фактори ризику розвитку ВТЕ, всі можливі фактори ризику появи ВТЕ слід визначити до та під час лікування кветіапіном пролонгованої дії та вжити запобіжних заходів.

Панкреатити.

Повідомлялося про випадки панкреатиту.

Серед повідомлень у маркетингових звітах зазначалося, що багато пацієнтів, хоча і не всі, мали фактори, які, як відомо, пов’язані з панкреатитом, такі як підвищення рівня тригліцеридів, жовчні камені і вживання алкоголю.

Комбінація з вальпроатом семінатрію або літієм.

При помірних або тяжких гострих маніакальних епізодах дані про застосування кветіапіну у комбінації з вальпроатом семінатрію або літієм обмежені; проте таке комбіноване лікування добре переносилось. Отримані дані вказували на наявність адитивного ефекту через 3 тижні (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Підвищення плазмових трансаміназ.

Асимптоматичне підвищення (перехід від нормального до > 3×ULN в будь-який час) в плазмі крові трансаміназ (АЛТ, АСТ) або ГГТ-рівня спостерігалося у деяких пацієнтів, що лікувалися кветіапіном (див. розділ «Побічні реакції»). Це підвищення було, як правило, оборотне при продовженні лікування кветіапіном.

Задишка та посилене серцебиття.

Випадки диспное та посиленого серцебиття часто спостерігалися при тахікардії, запамороченні, ортостатичній гіпотензії та/або основних серцевих та/або респіраторних захворюваннях (див. розділ «Побічні реакції»).

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушенням мальабсорбції глюкози-галактози, не слід застосовувати цей препарат.

Способ применения и дозы

Існують різні дозування для кожного показання. Дозу препарату і тривалість курсу лікування визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта залежно від показань та ступеня тяжкості захворювання.

Для перорального застосування.

Кветіапін можна приймати незалежно від прийому їжі.

Дорослі.

Курсове лікування шизофренії.

Кветіапін потрібно приймати двічі на добу.

У перші 4 дні терапії добова доза становить: 1-й день – 50 мг, 2-й день – 100 мг, 3-й день – 200 мг, 4-й день – 300 мг. Починаючи з 4-ої доби дозу підвищують до досягнення необхідного клінічного ефекту (в межах від 300 до 450 мг/добу). Залежно від клінічної ефективності та переносимості препарату добова доза Кветирону може становити від 150 мг до 750 мг.

Максимальна добова доза Кветирону для лікування шизофренії – 750 мг.

Курсове лікування маніакальних епізодів, асоційованих з біполярними розладами.

Кветіапін потрібно приймати двічі на добу.

Добова доза в перші 4 доби лікування становить: 1-й день – 100 мг, 2-й день – 200 мг, 3-й день – 300 мг, 4-й день – 400 мг. У подальшому дозу підвищують (але не більше ніж на 200 мг щодня) до 800 мг/добу, починаючи з 6-го дня лікування. Залежно від клінічної ефективності та переносимості препарату доза може становити від 200 до 800 мг/добу. Звичайна ефективна доза знаходиться у межах від 400 до 800 мг на добу.

Максимальна добова доза Кветирону для лікування маніакальних епізодів – 800 мг.

Лікування депресивних епізодів, пов’язаних з біполярними розладами.

Кветіапін слід застосовувати один раз на день перед сном.

Добова доза в перші 4 доби лікування становить: 1-й день – 50 мг, 2-й день – 100 мг, 3-й день – 200 мг, 4-й день – 300 мг. Рекомендована добова доза – 300 мг. Відомо, що у ході клінічних досліджень не спостерігалося додаткової переваги в групі застосування 600 мг порівняно з групою 300 мг. Доза 600 мг може бути ефективною для окремих пацієнтів. Клінічні дослідження показують, що для окремих пацієнтів у разі виникнення проблем, пов’язаних з непереносимістю препарату, можна розглянути питання про зниження дози до мінімальної – 200 мг. Лікування депресивних епізодів, пов’язаних із біполярним розладом, повинен призначати лікар з досвідом лікування біполярного розладу.

Профілактика рецидивів у пацієнтів із біполярними розладами.

Для попередження наступних маніакальних, депресивних або змішаних епізодів при біполярному розладі пацієнти, у яких була відповідь на застосування кветіапіну при невідкладному лікуванні біполярного розладу, повинні продовжувати лікування у тій самій дозі. Дозу можна коригувати залежно від клінічної відповіді і переносимості кожного окремого пацієнта в межах діапазону добової дози від 300 мг до 800 мг, яку призначають два рази на день. Важливо, щоб для підтримуючої терапії застосовувались найнижчі ефективні дози.

Пацієнти літнього віку.

Пацієнтам літнього віку кветіапін, як і інші антипсихотичні засоби, потрібно призначати з обережністю, особливо на початку лікування. Може бути необхідне більш повільне титрування дози кветіапіну, а добова терапевтична доза повинна бути нижчою, ніж та, що застосовується молодим пацієнтам, залежно від клінічної відповіді та переносимості лікування у кожного окремого пацієнта. Середній плазмовий кліренс кветіапіну був знижений на 30-50 % у пацієнтів літнього віку порівняно з молодшими пацієнтами.

Ефективність і безпека не були оцінені у пацієнтів віком понад 65 років з депресивними епізодами в рамках біполярного розладу.

Порушення функції печінки та нирок.

Коригування дози необов’язкове пацієнтам з нирковою недостатністю.

Кветіапін активно метаболізується в печінці, тому пацієнтам з печінковою недостатністю Кветирон необхідно застосовувати з обережністю, особливо у початковий період лікування.

Пацієнтам з порушенням функцій печінки слід починати з дози 25 мг/добу. Доза збільшується щоденно на 25-50 мг/добу до досягнення ефективної дози, в залежності від клінічної відповіді та переносимості препарату пацієнтом.

Діти.

Даних щодо безпеки та ефективності кветіапіну, що свідчили б на користь застосування препарату дітям, недостатньо, тому Кветирон не застосовують в педіатричній практиці.

Побочные реакции

При прийомі Кветирону найчастіше можуть спостерігатися: сонливість1,2,6, запаморочення5,6, сухість у роті, головний біль, синдром відміни, високий рівень тригліцеридів в сироватці крові, збільшення рівня загального холестерину в сироватці крові, збільшення ваги, зменшення рівня гемоглобіну та екстрапірамідні симптоми.

Інші можливі побічні реакції.

Частоту побічних реакцій визначено таким чином: дуже часті (понад 10 %); часті (1-10 %); нечасті (0,1-1 %); поодинокі (0,01-0,1 %); рідкісні (менше 0,01 %); частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

З боку крові та лімфатичної системи: дуже часті – зниження гемоглобіну; часті – лейкопенія, зниження кількості нейтрофілів, еозинофілів; нечасті – нейтропенія1, тромбоцитопенія, анемія; поодинокі – агранулоцитоз.

З боку імунної системи: нечасті – гіперчутливість (включаючи алергічні реакції шкіри); поодинокі – анафілактична реакція.

З боку психіки: часті – аномальні сни, нічні кошмари, суїцидальні думки та поведінка; поодинокі – сомнамбулізм і пов’язані з ним реакції, такі як розмови уві сні і пов’язані зі сном харчові розлади.

З боку нервової системи: дуже часті – запаморочення, сонливість, головний біль, екстрапірамідні симптоми; часті – дизартрія; нечасті – епілепсія, синдром неспокійних ніг, пізня дискінезія1, втрата свідомості5,6.

Кардіальні порушення: часті – тахікардія5, посилене серцебиття; нечасті – подовження інтервалу QT1, брадикардія.

Судинні порушення: часті – ортостатична гіпотензія1,5,6; поодинокі – венозна тромбоемболія.

З боку органів зору: часті – нечіткість зору.

З боку дихальної системи: часті – задишка; нечасті – риніт.

З боку травної системи: дуже часті – сухість у роті; часті – запор, диспепсія, блювання; нечасті – дисфагія1; поодинокі – панкреатит, кишкова непрохідність.

З боку гепатобіліарної системи: часті – збільшення рівня трансаміназ (аланінамінотрансфераза4, гамма-глутамілтрансфераза4); нечасті – збільшення рівня аспартатамінотрансферази; поодинокі – жовтяниця, гепатит.

З боку шкіри та підшкірних тканин: рідкісні – ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса –Джонсона; частота невідома – токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема.

З боку опорно-рухового апарату: рідкісні – рабдоміоліз.

З боку ендокринної системи: часті – гіперпролактинемія, зниження рівня Т4, ТЗ, вільного Т4; нечасті – зменшення вільного ТЗ, гіпотиреоз; рідкісні – порушення секреції антидіуретичного гормону.

З боку обміну речовин та метаболізму: дуже часті – збільшення рівня тригліцеридів у крові, збільшення рівня холестерину в крові (в основному холестерин ЛПНЩ), зниження рівня ліпопротеїнів високої щільності, збільшення маси тіла3; часті – підвищення апетиту, збільшення рівня глюкози до величин, характерних для гіперглікемії1; поодинокі – гіпонатріємія, цукровий діабет; рідкісні – метаболічний синдром.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: поодинокі – сексуальна дисфункція; рідкісні – пріапізм, галакторея, набухання молочних залоз, порушення менструального циклу.

Загальні порушення: дуже часті – симптоми відміни1; часті – легка астенія, периферичні набряки, дратівливість, гіпертермія; рідкісні – злоякісний нейролептичний синдром1, гіпотермія.

Лабораторні показники: підвищення рівня креатинфосфокінази7.

Примітки:

1 – див. розділ «Особливості застосування»; 2 – сонливість може відзначатися у перші два тижні лікування і, як правило, зникає при тривалому застосуванні Кветирону; 3 – подібно до дії інших антипсихотичних препаратів, можливе збільшення маси тіла, здебільшого у перші тижні лікування; 4 – безсимптомне підвищення рівнів сироваткових трансаміназ (АЛТ, АСТ) або гамма-ГТ можуть спостерігатися в окремих пацієнтів; 5 – як і під час лікування іншими антипсихотичними препаратами, які мають альфа-адренергічну активність (блокують альфа-адренорецептори), Кветирон може спричиняти ортостатичну гіпотензію, яка проявляється запамороченням, тахікардією, а в деяких пацієнтів – втратою свідомості, особливо на початку лікування; 6 – може призвести до падіння; 7 – підвищення рівня креатинфосфокінази в крові може бути не пов’язане із злоякісним нейролептичним синдромом.

У період лікування кветіапіном спостерігається незначне дозозалежне зниження рівня гормонів щитовидної залози, зокрема загального та вільного Т4. Максимальне зниження загального та вільного Т4 зареєстровано на 2-4 тижнях терапії, без подальшого зниження рівня гормонів при тривалому лікуванні. Практично в усіх випадках рівень загального та вільного Т4 повертався до початкового після припинення терапії кветіапіном, незалежно від тривалості лікування.

При застосуванні нейролептиків дуже рідко повідомлялось про випадки подовження інтервалу QT на ЕКГ, шлуночкової аритмії, поліморфної шлуночкової тахікардії, раптової смерті, зупинки серця, і такі ефекти є класспецифічними.

Передозировка

Описано випадки прийому препаратів кветіапіну в дозі понад 30 г без летальних наслідків та з повною клінічною реабілітацією. Проте є також повідомлення про поодинокі випадки передозування, які призводили до подовження інтервалу QT, коми або до смерті. Пацієнти із захворюванням серцево-судинної системи можуть бути в групі підвищеного ризику наслідків передозування.

Симптоми: сонливість, седація, тахікардія та артеріальна гіпотензія як наслідок підсилення відомих фармакологічних ефектів препарату. Передозування може призвести до пролонгації інтервалу QT, судом, епілептичного статусу, рабдоміолізу, пригнічення дихання, затримки сечі, сплутаної свідомості, марення та/або збудження, коми та смерті. Пацієнти з існуючим тяжким серцево-судинним захворюванням можуть мати збільшений ризик появи ефектів передозування.

Лікування: специфічного антидоту не існує. У випадках вираженої інтоксикації необхідно проводити інтенсивну симптоматичну медикаментозну терапію, а також відновлювати та контролювати прохідність дихальних шляхів, адекватну вентиляцію та оксигенацію, діяльність серцево-судинної системи. У випадку тяжкого передозування можливе промивання шлунка, але не пізніше ніж через годину після прийому препарату, застосування активованого вугілля.

У разі передозування кветіапіну та стійкої артеріальної гіпотензії необхідно вжити відповідних заходів, таких як внутрішньовенне введення рідини та/або симпатоміметиків. Слід уникати прийому адреналіну та допаміну, оскільки бета-стимуляція може погіршити стан при артеріальній гіпотензії в умовах альфа-блокади, спричиненої кветіапіном.

Ретельний медичний контроль за станом пацієнта повинен тривати до його повного одужання.

Применение в период беременности или кормления грудью

Безпека та ефективність препарату у період вагітності не встановлені, тому Кветирон слід призначати лише у тих випадках, коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Застосування антипсихотичних препаратів (включаючи кветіапін) протягом третього триместру вагітності може призвести до виникнення у новонароджених побічних реакцій, включаючи екстрапірамідні розлади та/або синдром відміни, що можуть варіювати за тяжкістю та тривалістю після пологів. Були повідомлення про ажитацію, артеріальну гіпертензію, артеріальну гіпотензію, сонливість, респіраторний дистрес-синдром або розлади харчування. Отже, новонароджені повинні перебувати під ретельним наглядом.

Ступінь екскреції кветіапіну у грудне молоко не визначений, тому необхідно припинити годування груддю під час лікування препаратом.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Кветирон може спричинити сонливість та запаморочення, тому в період лікування пацієнтам не рекомендується працювати з небезпечними механізмами, а також керувати транспортними засобами.

Условия хранения

Термін придатності

3 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C.

Упаковка

Кветирон 25: по 30 таблеток у блістері; по 1 блістеру в пачці з картону;

Кветирон 100: по 10 таблеток у блістері; по 1, 3 або 6 блістерів у пачці з картону;

Кветирон 200: по 10 таблеток у блістері; по 1, 3 або 6 блістерів у пачці з картону.

Категорія відпуску

За рецептом.

Регистрационные данные

Инструкция для: Кветирон 25 таблетки, в / плел. обол., по 25 мг №30 (30х1)

Производитель: Фарма Старт ООО, Киев, Украина

Фарм. группа: Антипсихотические средства (нейролептики).

Регистрация: № UA/8372/01/01 від 13.05.2013. Наказ № 367 від 13.05.2013

МНН: Quetiapine

Код АТХ:

(N)

Средства, действующие на нервную систему

(N05)

Психолептическое средства

(N05A)

Антипсихотические препараты

(N05AH)

Диазепин, оксазепин, тхиазепин и оксепин

(N05AH04)

Кветиапин