Опипрамол инструкция по применению цена отзывы аналоги цена

Регистрационный номер:

ЛСР – 005421/10 – 100610

Торговое название: Ипрамол Стери-Неб

МНН или группировочное название: Ипратропия бромид + сальбутамол

Лекарственная форма:

раствор для ингаляций

Состав на 1-у ампулу:
активные вещества: ипратропия бромида моногидрат (в перерасчете на ипратропия бромид) 0,5мг, сальбутамола сульфат – 3 мг (эквивалентно сальбутамола 2,5мг).
вспомогательные вещества: натрия хлорид, хлористоводородная кислота, вода для инъекций.

Описание

Прозрачная жидкость от бесцветного до бледно-желтого цвета

Фармакотерапевтическая группа

Бронхолитическое средство комбинированное (м-холиноблокатор + β2 адреномиметик селективный).

Код АТХ: R03AK04

Фармакологические свойства

Фармакодинамика

Комбинированный препарат с выраженным бронхолитическим эффектом, обусловленным действием входящих в состав ипратропия бромида и сальбутамола. Ипратропия бромид является антихолинергическим средством. Блокирует м-холинорецепторы гладкой мускулатуры трахеобронхиального дерева (преимущественно крупных и средних бронхов), подавляет рефлекторную бронхоконстрикцию, уменьшает секрецию желез слизистой оболочки дыхательных путей. Имея структурное сходство с молекулой ацетилхолина, является его конкурентным антагонистом. Эффективно предупреждает сужение бронхов, возникающее в результате вдыхания сигаретного дыма, холодного воздуха, действия различных бронхоспазмирующих агентов, а так же устраняет спазм бронхов, связанный с влиянием блуждающего нерва.

Сальбутамол является β2адренергическим средством, оказывающим действие на гладкую мускулатуру дыхательных путей, вызывая ее расслабление и предотвращая бронхоспазм. Снижает сопротивление в дыхательных путях, увеличивает жизненную емкость легких. Предотвращает выделение гистамина, лейкотриенов, простогландина D2 и других биологически активных веществ из тучных клеток. В рекомендуемых терапевтических дозах не оказывает отрицательного влияния на сердечно сосудистую систему (ССС), не вызывает повышения артериального давления. В меньшей степени по сравнению с лекарственными средствами этой группы, оказывает положительное хроно- и инотропное действие. Вызывает расширение коронарных артерий.

Совместная ингаляция ипратропия бромида и сальбутамола оказывает одновременное местное воздействие на мускариновые и β2 адренергические рецепторы легких, в результате чего усиливается бронхолитических эффект. Системное всасывание при совместной ингаляции ипратропия бромида и сальбутамола не увеличивается.

Фармакокинетика

Ипратропия бромид быстро абсорбируется после ингаляции, однако системная биодоступность оставляет менее 10% принимаемой дозы. Связь с белками плазмы (преимущественно с альбумином и гликопротеином) – 9%. 46% препарата выводится почками. Период полувыведения (Т1/2) составляет около 1/6 часа после в/венного введения. Ипратропия бромид не проникает через гематоэнцефалический барьер.

Сальбутамол быстро и полностью абсорбируется после ингаляций. Максимальная концентрация сальбутамола в плазме крови наблюдается через 3 часа. Связь с белками плазмы — 10%. Повергается пресистемному метаболизму в печени и кишечной стенке. Период полувыведения (Т1/2) оставляет 3-7 часов. Выводится почками, преимущественно в неизменном виде (30% дозы в течении 24 часов) и в виде неактивного фенолсульфатного метаболита в течении 72 часов и с желчью. Сальбутамол проникает через гематоэнцефалический барьер, создавая концентрации, равные примерно 5% концентрации в плазме крови.

Показания к применению

Бронхоспастический синдром у больны хронической обструктивной болезнью легких (ХОБЛ) и бронхиальной астмой.

Противопоказания

• Гиперчувствительность к сальбутамолу, ипратропия бромиду, атропину или их производным;
• Гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия;
• Тахиатримия;
• Беременность (I триместр);
• Детский возраст до 12 лет

С осторожностью

Закрытоугольная глоукома
Обструкция мочевыводящих путей (в т.ч. на фоне гиперплазии предстательной железы), выраженные органические заболевания ССС, феохромацитома, гипертиреоз, недостаточно контролируемых СД, муковисцидоз, инфаркт миокарда, недавно перенесенный, беременность (II – III триместр), период лактации.

Беременность и лактация

Не рекомендуется назначать препарат Ипрамол Стери-Неб во II и III триместре беременности и в период грудного вскармливания, за исключением тех случаев, когда ожидаемая польза для матери превышает любой возможный риск для плода и младенца.

Способ применения и дозы

Ингаляционно с помощью ингаляторов – небулайзеров (см. Раздел «Техника использования препарата» настоящей инструкции) или системы для неинвазивной вентиляции легких в режиме положительного давления в дыхательных путях.

Взрослые (в том числе больные пожилого возраста и дети старше 12 лет): 1 Стери-Неб (небула со стерильным раствором) – 3-4 раза в день в виде ингаляции при помощи небулайзера.

Дети до 12 лет: данные о применении препарат Ипрамол Стери-Неб у детей до 12 лет отсутствуют.

Техника использования препарата

• Перед использованием лекарственного препарата необходимо прочитать инструкцию производителя небулайзеров.
• Подготовить небулайзер согласно инструкции его производителя.
• Отделить Стери-Неб (ампулу со стерильным раствором) от блока, для этого повернуть и потянуть ее (Рис.1).
• Удерживая ампулу вертикально вверх колпачком, отломить колпачок (Рис.2).
• Выдавить раствор в резервуар небулайзера (Рис.3)
• Использовать небулайзер согласно инструкции его производителя.
• Следует прополоскать рот после окончания ингаляции.
• Если использовалась маска, необходимо промыть кожу лица.
• Раствор, оставшийся неиспользованным в камере небулайзера, следует вылить.
• Тщательно вымыть небулайзер.

При использовании препарата следует избегать попадания раствора в глаза.

Побочные действия

Часто (≥1/100>1/10):

Центральная нервная система: головная боль.
Сердечно-сосудистая система: учащенное сердцебиение, тахикардия.
Желудочно-кишечный тракт: сухость во рту, тошнота.
Дыхательные пути: кашель, дисфония.
Органы чувств: нарушение аккомодации (при попадании в глаза).

Нечасто (>1/1000
Центральная нервная система: головокружение, чрезмерная утомляемость, тремор, парестезии, бессонница, нервозность.
Сердечно-сосудистая система: повышение систолического артериального давления, аритмия.
Желудочно-кишечный тракт: рвота, извращение вкуса, диарея.
Скелетно-мышечная система: тремор.
Мочеполовая система: задержка мочи, дизурия

Редко (>1/10000>1/1000)

Центральная нервная система: нарушение координации движений, нарушение со стороны психики и психотические реакции, такие как дисфория, нарушение памяти, страх, депрессия.
Аллергические реакции: ангионевротический отек языка, губ, лица, кожная сыпь ( в т.ч. крапивница, вплоть до гигантской), ларингоспазм, бронхоспазм, зуд, анафилактический шок.
Сердечно-сосудистая система: понижение дистолического артериального давления.
Дыхательные пути: заложенность носа, стридор, парадоксальный бронхоспазм, одышка.
Метаболизм: гипокалиемия, гипергликемия.
Скелетно-мышечная система: миалгия, мышечные судороги, мышечная слабость, артралгия.
Органы чувств: при попадании в глаза возможны повышения внутриглазного давления, острая боль в глазу, нарушение остроты зрения, мидриаз, инъецированность склеры, гиперемия коньюнктивы, закрытоугольная глоукома.
Прочие: аллопеция, потливость.

Передозировка

Проявления передозировки ипратропия бромида маловероятны из-за низкого системного всасывания после ингаляции или приема внутрь. Вследствие этого все проявления передозировки связаны с системным действием сальбутамола.

Проявления передозировки сальбутамола могут включать: головную боль, тошноту, рвоту, стенокардию, гипертензию, гипотензию, гипокалиемию, гиперкалиемию, тахикардию, аритмию, боль в груди, тремор, гиперэмию, беспокойство, галлюцинации и головокружение.

Лечение

Симптоматическое, включая введение кардиоселективных бета-адреноблокаторов. Однако следует учитывать, что данные препараты могут усиливать бронхоспазм.

Взаимодействие с другими лекарственными препаратами

Совместное применение дополнительных β2 адреномиметиков, глюкокортикостероидов, антихолинергических средств и производных ксантина может усилить бронхолитическое действие препарата Ипрамол Стери-Неб на дыхательные пути и вызвать тяжелые побочные эффекты. При сопутствующем лечении β адреноблокаторами может наблюдаться значительное снижение эффективности препарата.

Ингибиторы моноаминоксидазы и трициклические андидепрессанты могут усилить бета-адренергическое действие сальбутамола и привести к резкому снижению артериального давления.

Ингаляционный наркоз с применением анестезирующих веществ, содержащих галогенезированные углеводороды, например, галотан, трихлорэтилен и энфлуран, может усугубить побочные эффекты β2 адреномиметиков на сердечно-сосудистую систему, в следствии чего требуется тщательный контроль за пациентами. В качестве альтернативы можно прекратить применение препарата Ипрамол Стери-Неб перед проведением операции.

Теуфиллин и другие ксантины повышают вероятность развития тахиатримий.

Препарат Ипрамол Стери-Неб, в следствии гипокалиемического эффекта сальбутамола может усилить действие стимуляторов центральной нервной системы, повысить вероятность гликозидной интоксикации, усилить кардиотропное действие гормонов щитовидной железы.

Возможное увеличение числа сердечных сокращений и артериального давления на фоне приема препарата Ипрамол Стери-Неб может вызвать необходимость коррекции дозы гипотензивных и антиангинальных препаратов.

Диуретики и глюкокортикостероиды усиливают гипокалиемический эффект сальбутамола.

Антихолинергические лекарственные средства увеличивают риск повышения внутриглазного давления.

Особые указания.

Во избежание передозировки не рекомендуется превышать максимально допустимую суточную дозу. Больных необходимо проинструктировать о правильном применении препарата Ипрамол Стери-Неб с помощью небулайзера и предупредить о недопустимости попадания раствора или аэрозоля в глаза.

У пациентов с бронхиальной астмой или средне-тяжелыми формами ХОБЛ симптоматическое лечение может оказаться предпочтительнее регулярного применения.

Необходимо дополнительно проанализировать присоединение или усиление противовоспалительной терапии для контроля воспаления дыхательных путей у больных с бронхиальной астмой и стероидозависимыми формами ХОБЛ.

Регулярное использование высоких дозировок β2 адреномиметиков в т.ч. в составе препарата Ипрамол Стери-Неб, для контроля симптомов бронхиальной обструкции может ухудшить течение заболевания. При нарастании бронхиальной обструкции простое увеличение дозы препарата Ипрамол Стери-Неб выше рекомендованной на протяжении длительного периода времени является нецелесообразным и даже опасным.

Для профилактики угрожающего жизни ухудшения в течении болезни следует пересмотреть план лечения больного и в особенности степень адекватности противовоспалительной терапии ГКС препаратами. При применении раствора для ингаляции на основе ипратропия бромида вместе с β2 адреномиметиками редко возникали случаи острой закрытоугольной глаукомы. Боль или дискомфорт в глазах, нечеткое зрение, появление характерного для глаукомы ареола в сочетании с покраснением глаз 6от коньюктевального до корнеального отека могут быть расценены как признаки развития острой закрытоугольной глаукомы. В случае если указанные симптомы не исчезают, необходимо начать лечение миотиками в виде глазных капель и немедленно пройти осмотр у специалиста.

Следует объяснить больному, что в случае острой, быстроухудшающейся одышки или явного снижения реакции на препарат необходимо обратится к врачу.

Лечение β2 адреномиметиками может привести к выраженной гипокалиемии. Особую осторожность следует проявлять в случаях тяжелой обструкции дыхательных путей, поскольку возникновение гипокалиемии может способствовать сопутствующее лечение производными ксантина, мочегонными средствами и ГКС. Гипокалиемия может привести к повышенному риску аритмии у больных, принимающих дигоксин. Кроме того, гипоксия может усугубить воздействие гипокалиемии на сердечный ритм. В таких ситуациях рекомендуется проверять концентрацию калия в сыворотке крови.

У пациентов с муковисцидозом препарат Ипрамол Стери-Неб должен назначаться с осторожностью в связи с тем, что возможно появление симптомов нарушения моторики желудочно-кишечного трака (ЖКТ). Такие пациенты должны быть предупреждены о необходимости сообщать врачу о любых изменениях функции ЖКТ.

Если для купирования симптомов бронхиальной обструкции (или бронхоспазмов) требуются большие дозы чем рекомендовано, следует пересмотреть план лечения больного.

Влияние на способность водить машину и работать с техникой.

Данные о влиянии на способность к управлению автотранспортом и/или другими механизмами отсутствуют. Однако, учитывая возможность развития побочных действий со стороны центральной нервной системы в период лечения Ипрамол Стери-Неб следует соблюдать осторожность при вождении автотранспорта и занятиях потенциально опасными видами деятельности, требующих повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.

Форма выпуска

Раствор для ингаляций 0.2 мг+1 мг/мл
По 2,5 мл препарата в ампулу из полиэтилена низкой плотности. 5 ампул спаяны друг с другом в виде блока. Каждый блок помещают в ламинированную фольгу. По 4 блока вместе с инструкцией по применению помещают в картонную пачку. По 6 блоков вместе с инструкцией по применению помещают в картонную пачку и по 2-е картонные пачки помещают в картонную коробку.

Условия хранения

При температуре не выше 25ºС, в защищенном от света месте, не замораживать.
Хранить в недоступном для детей месте.

Срок годности

2 года. Не использовать по истечении срока годности, указанного на упаковке.

Условия отпуска из аптек

По рецепту.

ВЛАДЕЛЕЦ РУ: Нортон Хелскеа Лимитед выступающий под торговой маркой Айвэкс Фармасьютикалс ЮКей, Соединенное Королевство

ПРОИЗВОДИТЕЛЬ: айвэкс Фармасютикалс ЮКей Лимитед, Престон Брук, Ранкорн, Чешир WA7 3FA, Соединенное королевство.

Адрес для приема претензий:
119049, г. Москва, улица Шаболовка, дом 10, строение 2, бизнес центр «Конкорд».

Состав

діюча речовина: опіпрамолу дигідрохлорид;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 50 мг опіпрамолу дигідрохлориду;

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакодинаміка

Механізм дії

Опіпрамол — сигма-ліганд, має високу спорідненість із ділянками зв’язування сигма-рецепторів (тип 1 і тип 2) та антагоністично діє на гістамінові Н1-рецептори. Спорідненість із 5-HT2A серотоніновими рецепторами, D2-допаміновими рецепторами та α-адренергічними рецепторами незначна. На відміну від структурно близьких до нього трициклічних антидепресантів, опіпрамол має незначну антихолінергічну активність та не пригнічує зворотного захоплення серотоніну або норадреналіну. Посилює відновлення допаміну.

Опіпрамол демонструє модулюючу дію на систему NMDA-рецепторів через сигма-рецептори, та доведений захист від втрати нейронів гіпокампа, спричиненій ішемією у експерименті.

Модулюючі ефекти сигма-лігандів аналогічно описані щодо серотонінергічних та норадренергічних систем.

Опіпрамол, як і більш селективні сигма-ліганди, демонструє ефект у поведінкових фармакологічних моделях, що вказує на зменшення тривоги, та має порівняно меншу активність у плавальному тесті на щурах, який є методом тестування потенційних антидепресантів.

У людей опіпрамол має заспокійливу, анксіолітичну та помірну тимоаналептичну дію.

Фармакокінетика

Всмоктування

Після перорального прийому опіпрамол швидко і повністю всмоктується. Під час проходження через печінку відбувається частковий метаболізм у дегідроксіетил-опіпрамол. Зв’язування з білками плазми крові становить близько 91 %, об’єм розподілу препарату – близько 10 л/кг. Період напіввиведення (Τ½) становить приблизно 11 годин.

Після разового перорального прийому 50 мг опіпрамолу максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 3,3 години і становить 15,6 нг/мл.

Після разового перорального прийому 100 мг опіпрамолу максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 3 години і становить 33,2 нг/мл.

Метаболізм

Опіпрамол метаболізується переважно ізоферментом CYP2D6. У пацієнтів із дефіцитом CYP2D6 («повільні метаболізатори») максимальна концентрація опіпрамолу у плазмі крові може до 2,5 разів перевищувати концентрацію, ніж в осіб із нормальним метаболізмом. Τ½ опіпрамолу не збільшується при тривалому прийомі, тому накопичення не прогнозується навіть у «повільних метаболізаторів».

Виведення

Понад 70 % діючої речовини виводиться через нирки, із них до 10 % – у незміненій формі. Решта виводиться із калом.

У пацієнтів із порушеннями функції нирок може виникнути необхідність у зниженні дози.

Показания

• Генералізований тривожний розлад.
• Соматоформні розлади.

Противопоказания

• Гіперчутливість до діючої речовини або до інших компонентів препарату;
• гострі отруєння алкоголем, снодійними засобами, анальгетиками та психотропними засобами;
• гостра затримка сечі;
• гострий делірій;
• нелікована закритокутова глаукома;
• гіпертрофія передміхурової залози з наявністю залишкової сечі;
• паралітична кишкова непрохідність;
• попередні атріовентрикулярні блокади вищого ступеня або дифузні порушення надшлуночкової або шлуночкової провідності;
• одночасне застосування з інгібіторами моноамінооксидази (МАО).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні з нейролептиками, снодійними засобами та транквілізаторами (наприклад, барбітуратами, бензодіазепінами), оскільки комбіноване застосування може посилювати центрально-пригнічувальні ефекти. Це ж стосується і седації після застосування системних анестетиків.

Може посилюватися дія таких сильних холіноблокаторів, як протипаркінсонічні засоби та фенотіазини.
Одночасне застосування інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та опіпрамолу може спричинити адитивну дію на серотонінергічну систему. Флуоксетин та флувоксамін можуть спричинити підвищення концентрації трициклічних психотропних засобів у плазмі крові, що може посилити побічні реакції. У випадку необхідності слід зменшити дозу опіпрамолу.

Поєднання з алкоголем може викликати сонливість.

Опіпрамол протипоказано приймати разом з інгібіторами МАО. Прийом інгібіторів МАО слід припинити щонайменше за 14 днів до початку лікування опіпрамолом. Прийом опіпрамолу слід припинити щонайменше за 14 днів до початку лікування інгібіторами МАО.

Одночасне застосування бета-адреноблокаторів (наприклад, пропранололу), протиаритмічних препаратів класу IС, трициклічних антидепресантів та препаратів, які впливають на мікросомальну ферментну систему печінки (монооксигенази), може призвести до змін концентрацій цих лікарських засобів та опіпрамолу у плазмі крові. Барбітурати та протисудомні засоби можуть знижувати концентрацію опіпрамолу у плазмі крові, тим самим послаблюючи його лікувальну дію. Одночасне застосування нейролептиків (наприклад, галоперидолу, рисперидону) може підвищувати концентрацію опіпрамолу у плазмі крові. У випадку необхідності, слід відповідним чином відкоригувати дозу.

Опіпрамол не можна застосовувати при гіпертрофії передміхурової залози, виражених захворюваннях печінки та нирок, підвищеній судомній активності (наприклад, ураженні головного мозку різної етіології, епілепсії, алкоголізмі), цереброваскулярній недостатності, а також ураженнях серця, зокрема порушенні провідності. Лікування пацієнтів із попередніми атріовентрикулярними блокадами I ступеня або іншими порушеннями провідності повинно проводитись з моніторингом ЕКГ (щодо атріовентрикулярних блокад вищого ступеня див. розділ «Протипоказання»).

Зміни в картині крові (нейтропенія, агранулоцитоз) можуть траплятися дуже рідко, але при лікуванні опіпрамолом слід перевірити картину крові, при виникненні гарячки, грипу та ангіни.

У зв’язку з можливістю виникнення небажаних явищ з боку серцево-судинної системи слід дотримуватися особливої обережності пацієнтам із гіпертиреозом або пацієнтам, які приймають препарати, що впливають на функцію щитовидної залози (див. розділ «Побічні реакції»).

Діти та підлітки

Ефективність та безпека опіпрамолу у дітей та підлітків не доведені, тому застосування препарату Опіпрам пацієнтам віком до 18 років не рекомендується.

У процесі досліджень лікування депресивних станів у цій віковій групі лікарські засоби групи трициклічних антидепресантів, до яких належить і опіпрамол, терапевтичної користі не виявили. Дослідження з іншими антидепресантами (селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (SSRI), селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну-норадреналіну (SNRI)) виявили підвищений ризик виникнення суїцидальної поведінки, самоушкодження та ворожості у зв’язку з застосуванням цих засобів. Тому ці ризики не можна виключити і щодо опіпрамолу.

Крім того, опіпрамол у всіх вікових групах пов’язаний із ризиком серцево-судинних побічних ефектів. До того ж, немає даних про безпеку препарату при його довготривалому застосуванні у дітей та підлітків щодо впливу на їх ріст, дозрівання, а також пізнавальний та поведінковий розвиток.

Ризик суїциду

У випадку депресивних станів існує ризик самогубства, який може тривати, поки не наступить

суттєва ремісія захворювання. У контексті застосування опіпрамолу повідомляли про спроби самогубства, деякі з них мали летальні наслідки. У пацієнтів із депресивними станами (як у дорослих, так і у дітей та підлітків) можуть мати місце посилення депресивного стану та/або ризик суїциду або інші психіатричні симптоми, незалежно від того, приймають вони антидепресанти чи ні.

Інші психіатричні розлади також можуть бути пов’язані з підвищеним ризиком самогубства або депресивних розладів (великих депресивних епізодів). Тому за усіма пацієнтами, які, незалежно від сфери застосування, отримують опіпрамол, необхідно встановити ретельний контроль на предмет клінічного погіршення, ризику суїциду та інших психіатричних симптомів, особливо на початку лікування або після зміни дозування. У таких пацієнтів слід враховувати зміну схеми лікування, включаючи можливе припинення прийому ліків. Це є особливо актуальним тоді, коли ці зміни є тяжкими, відбуваються раптово або не були частиною попередньої симптоматики пацієнта.

Членам родини та медичному персоналу, що здійснює догляд за дорослими пацієнтами та пацієнтами дитячого віку, які застосовують антидепресанти для лікування психіатричних і непсихіатричних розладів, слід рекомендувати слідкувати за пацієнтами на предмет виникнення ризику суїциду та інших психологічних симптомів. Слід негайно повідомляти лікаря про такі симптоми.

При виникненні алергічних реакцій прийом опіпрамолу слід припинити.

Опіпрамол має незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами, особливо на початку лікування, а також при одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами, які мають вплив на центральну нервову систему (ЦНС) (болезаспокійливими, снодійними, психотропними препаратами) та алкоголем.

Способ применения и дозы

Лікування завжди повинно відбуватися під наглядом лікаря.

Дозування

Для дорослих доза опіпрамолу зазвичай становить по 50 мг вранці та опівдні (по 1 таблетці) і 100 мг увечері (2 таблетки).

Залежно від ефективності та переносимості, дозу можна зменшити до 50–100 мг опіпрамолу 1 раз на добу (бажано ввечері), або збільшити до 100 мг опіпрамолу 3 рази на добу.

Спосіб застосування

Таблетки приймати під час їжі або після їжі не розжовуючи та запиваючи водою.

Тривалість застосування

Препарат слід приймати регулярно щонайменше протягом 2 тижнів, оскільки дія опіпрамолу проявляється не миттєво, а покращення настрою настає поступово.

Рекомендована середня тривалість лікування становить 1–2 місяці.

Не застосовувати дітям віком до 18 років.

Побочные реакции

Побічні ефекти згруповано за частотою виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000).

З боку крові та лімфатичної системи: рідко – зміни картини крові, зокрема лейкопенія; дуже рідко – агранулоцитоз.

З боку нервової системи: часто – втомлюваність (особливо на початку лікування); нечасто – запаморочення, сонливість, порушення сечовипускання, порушення акомодації, тремор, збільшення маси тіла, спрага; рідко – головний біль, парестезії (особливо у пацієнтів літнього віку), сплутаність свідомості та делірій (особливо у випадку раптової відміни тривалої високодозової терапії), неспокій, підвищене потовиділення та порушення сну; дуже рідко – церебральні судоми, моторні порушення (акатизія, дискінезія), атаксія, полінейропатії, випадки глаукоми, тривожні стани.

З боку органів зору: нечасто – неадекватна рефракція; дуже рідко – напади глаукоми.

З боку серцево-судинної системи: часто – гіпотонія та ортостатична дисрегуляція (особливо на початку лікування); нечасто – тахікардія, серцебиття; рідко – стан колапсу, порушення провідності, погіршення наявної серцевої недостатності.

З боку дихальної системи, грудної клітки і середостіння: часто – закладеність носа.

З боку травної системи: часто – сухість у роті; нечасто – запор; рідко – дискомфорт у шлунку, порушення смаку, паралітичний ілеус (особливо при раптовій відміні тривалої високодозової терапії), нудота та блювання.

З боку гепатобіліарної системи: нечасто – тимчасове підвищення ферментів печінки (див. розділ «Особливості застосування»); дуже рідко – тяжкі порушення функції печінки, жовтяниця та хронічне ураження печінки після тривалої терапії (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку шкіри і підшкірних тканин: нечасто – алергічні реакції з боку шкіри (екзантема, кропив’янка) (див. розділ «Особливості застосування»); рідко – набряки; дуже рідко – випадіння волосся.

З боку нирок та сечовидільної системи: нечасто – утруднене сечовипускання; рідко – затримка сечі.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто – порушення еякуляції, еректильна дисфункція; рідко – галакторея.

Переломи кісток

Епідеміологічні дослідження, які проводили переважно з участю пацієнтів віком від 50 років, показують підвищений ризик переломів кісток у пацієнтів, які приймають SSRI та трициклічні антидепресанти. Механізм виникнення цього ризику наразі невідомий.

Передозировка

Симптоми

Сонливість, безсоння, неспокій, кома, ступор, тимчасова сплутаність свідомості, підвищена тривожність, атаксія, судоми, олігурія, анурія, тахікардія/аритмія, атріовентрикулярна блокада, гіпотонія, шок, пригнічення дихання, рідко – зупинка серця.

Лікування

Специфічного антидоту не існує. Видалення препарату з організму – шляхом викликання блювання та/або промивання шлунка. Рекомендації щодо клінічного лікування –забезпечення життєво важливих функцій. Постійний контроль стану серцево-судинної системи протягом щонайменше 48 годин.

У випадку передозування вжити таких заходів:

• дихальна недостатність: інтубація та штучна вентиляція легень;
• тяжка гіпотензія: приведення тіла у відповідне положення, внутрішньовенне введення плазмозамінного засобу, внутрішньовенне крапельне введення допаміну або добутаміну;
• аритмії: індивідуальне лікування; кардіостимулятор, компенсація низького рівня калію та можливого ацидозу;
• судоми: внутрішньовенне введення діазепаму або іншого протисудомного засобу, наприклад фенобарбіталу або парацетальдегіду (з обережністю з огляду на можливе загострення наявної дихальної недостатності, гіпотензії або коми, спричиненими цими речовинами);
• діаліз та гемодіаліз не ефективні щодо виведення опіпрамолу.

Оскільки діти є більш чутливими до гострого передозування трициклічними антидепресантами/анксіолітиками, ніж дорослі, та, враховуючи описані серйозні інциденти, слід вжити всіх можливих заходів щодо запобігання передозуванню; якщо ж воно все ж відбулося, то до симптомів передозування слід поставитися серйозно та проявити особливу обережність у лікуванні.

Применение в период беременности или кормления грудью

Клінічних даних щодо застосування опіпрамолу вагітним жінкам немає.

Дослідження на тваринах не дозволяють зробити висновок щодо прямого або опосередкованого шкідливого впливу на ембріональний розвиток або фертильність.

Слід з обережністю застосовувати опіпрамол під час вагітності. У період вагітності, особливо у І триместрі, опіпрамол слід призначати, якщо користь від його застосування перевищує ризик.

Опіпрамол не слід застосовувати у період годування груддю, оскільки він у невеликих кількостях проникає у грудне молоко. У випадку необхідності застосування опіпрамолу, годування груддю слід припинити.

Условия хранения

Термін придатності

5 років.

Умови зберігання

Лікарський засіб не вимагає спеціальних умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в пачці з картону.

Категорія відпуску

За рецептом.

From Wikipedia, the free encyclopedia

Opipramol

Clinical data
Trade names	Insidon, others
Other names	G-33040; RP-8307[1]
AHFS/Drugs.com	International Drug Names
Routes of administration	Oral
ATC code	N06AA05 (WHO)
Legal status
Legal status	In general: ℞ (Prescription only)
Pharmacokinetic data
Bioavailability	94%[2]
Protein binding	91%[2]
Metabolism	CYP2D6-mediated[2]
Elimination half-life	6–11 hours[2]
Excretion	Urine (70%), feces (10%)[2]
Identifiers
IUPAC name 4-[3-(5H-dibenz[b,f]azepin- 5-yl)propyl]-1-piperazinethanol
CAS Number	315-72-0  909-39-7 (dihydrochloride)
PubChem CID	9417
ChemSpider	9046
UNII	D23ZXO613C
KEGG	D08297
ChEMBL	ChEMBL370753
CompTox Dashboard (EPA)	DTXSID3023394
ECHA InfoCard	100.005.687
Chemical and physical data
Formula	C23H29N3O
Molar mass	363.505 g·mol−1
3D model (JSmol)	Interactive image
SMILES OCCN1CCN(CC1)CCCN4c2ccccc2C=C/c3ccccc34
InChI InChI=1S/C23H29N3O/c27-19-18-25-16-14-24(15-17-25)12-5-13-26-22-8-3-1-6-20(22)10-11-21-7-2-4-9-23(21)26/h1-4,6-11,27H,5,12-19H2  Key:YNZFUWZUGRBMHL-UHFFFAOYSA-N
(what is this?)  (verify)

Opipramol, sold under the brand name Insidon among others, is an anxiolytic and tricyclic antidepressant that is used throughout Europe.^{[1][3][4][5][6]} Despite chemically being a tricyclic dibenzazepine (iminostilbene) derivative similar to imipramine, opipramol is not a monoamine reuptake inhibitor like most other tricyclic antidepressants, and instead, uniquely among antidepressants, acts primarily as a sigma receptor agonist.^[6] It was developed by Schindler and Blattner in 1961.^[7]

Medical uses[edit]

Opipramol is typically used in the treatment of generalized anxiety disorder (GAD) and somatoform disorders.^[2][5] Preliminary studies suggest that opipramol shows potential clinical significance in the treatment of severe sleep bruxism.^[8]

Contraindications[edit]

• In patients with hypersensitivity to opipramol or another component of the formulation
• Acute alcohol, sedative, analgesic, and antidepressant intoxications
• Acute urinary retention
• Acute delirium
• Untreated narrow-angle glaucoma
• Benign prostatic hyperplasia with residual urinary retention
• Paralytic ileus
• Pre-existing higher-grade atrioventricular blockages or diffuse supraventricular or ventricular stimulus conduction disturbances
• Combination with monoamine oxidase inhibitor (MAOI)

Pregnancy and lactation[edit]

Experimental animal studies did not indicate injurious effects of opipramol on the embryonic development or fertility. Opipramol should only be prescribed during pregnancy, particularly in the first trimester, for compelling indication.
It should not be used during lactation and breastfeeding, since it passes into breast milk in small quantities.

Side effects[edit]

Frequently (≥1% to <10%) reported adverse reactions with opipramol, especially at the beginning of the treatment, include fatigue, dry mouth, blocked nose, hypotension, and orthostatic dysregulation.

Adverse reactions reported occasionally (≥0.1% to <1%) include dizziness, stupor, micturition disturbances, vigilance, accommodation disturbances, tremor, weight gain,^[9] thirst, allergic skin reactions (rash, urticaria), abnormal ejaculation, erectile impotence, constipation, transient increases in liver enzymes, tachycardia, and palpitations.^{[10][11][12][2]}

Rarely (≥0.01% to <0.1%) reported adverse reactions include excitation, headache, paresthesia especially in elderly patients, restlessness, sweating, sleep disturbances, edema, galactorrhea, urine blockage, nausea and vomiting, fever,^[13] collapse conditions, stimulation conducting disturbances, intensification of present heart insufficiency, blood profile changes particularly leukopenia, confusion, delirium, stomach complaints, taste disturbance, and paralytic ileus especially with sudden discontinuation of a longer-term high-dose therapy.^[2]

Very rarely (<0.01%) reported adverse reactions include seizures, motor disorders (akathisia, dyskinesia, ataxia), polyneuropathy, glaucoma, anxiety, hair loss, agranulocytosis, severe liver dysfunction after long-term treatment, jaundice, and chronic liver damage.^[12][2][14]

Overdose[edit]

Symptoms of intoxication from overdose include drowsiness, insomnia, stupor, agitation, coma, transient confusion, increased anxiety, ataxia, convulsions, oliguria, anuria, tachycardia or bradycardia, arrhythmia, AV block, hypotension, shock, respiratory depression, and, rarely, cardiac arrest.

Since no antidote for tricyclic antidepressant overdose is known, its treatment remains largely supportive. Removal of the drug should be facilitated by vomiting or gastric lavage. Cardiovascular function should be monitored continuously for at least 48 hours. Arrhythmias should be treated on a case-by-case basis with an appropriate pacemaker and correction of metabolic irregularities, particularly electrolyte imbalances. Respiratory failure should be managed by intubation and artificial respiration. Convulsions should be managed with anticonvulsants (typically diazepam), while monitoring for any worsening in CNS depression. Hypotension can be treated by assuming the corresponding recovery position, by increasing plasma volume with saline infusions, or by pressors, such as adrenaline or dobutamine.

Interactions[edit]

Opipramol can be co-prescribed with other psychiatric drugs, such as antidepressants, anxiolytics and antipsychotics, in which case it can interact with them. Most problematic interactions are generally additive or synergistic, such that, when drugs are combined, their effects intensify, which usually manifests as an increase in side effects, but can also be dangerous, depending on the drugs involved.

While opipramol is not a monoamine reuptake inhibitor, any irreversible MAOIs should still be discontinued at least 14 days before treatment. Opipramol can compete with other TCAs, beta blockers, antiarrhythmics (of class 1c) and other drugs for microsomal enzymes, which can lead to slower metabolism and higher plasma concentrations of these drugs. Co-administration of antipsychotics (e.g., haloperidol, risperidone) can increase the plasma concentration of opipramol. Barbiturates and anticonvulsants, on the other hand, can reduce the plasma concentration of opipramol and thereby weaken its therapeutic effect.^[2]

Pharmacology[edit]

Pharmacodynamics[edit]

Opipramol^[15]

Site	Ki (nM)	Species	Ref
σ1	0.2–50	Rodent	[16][17][18]
σ2	110	ND	[19]
SERT	≥2,200	Rat/?	[20][21][22]
NET	≥700	Rat/?	[20][21][22]
DAT	≥3,000	Rat/?	[20][21][22]
5-HT1A	>10,000	?	[22]
5-HT2A	120	?	[22]
5-HT2C	ND	ND	ND
α1	200	?	[22]
α2	6,100	?	[22]
D1	900	Rat	[18]
D2	120–300	Rat	[22][18]
H1	6.03	Human	[23]
H2	4,470	Human	[23]
H3	61,700	Human	[23]
H4	>100,000	Human	[23]
mACh	3,300	?	[22]
NMDA/PCP	>30,000	Rat	[18]
Values are Ki (nM). The smaller the value, the more strongly the drug binds to the site.

Opipramol acts as a high affinity sigma receptor agonist, primarily of the σ₁ subtype, but also of the σ₂ subtype with lower affinity.^[5][2] In one study of σ₁ receptor ligands that also included haloperidol, pentazocine, (+)-3-PPP, ditolylguanidine, dextromethorphan, SKF-10,047 ((±)-alazocine), ifenprodil, progesterone, and others, opipramol showed the highest affinity (K_i = 0.2–0.3) for the guinea pig σ₁ receptor of all the tested ligands except haloperidol, which it was approximately equipotent with.^[16] The sigma receptor agonism of opipramol is thought to be responsible for its therapeutic benefits against anxiety and depression.^[6][2]

Unlike other TCAs, opipramol does not inhibit the reuptake of serotonin or norepinephrine.^[2] However, it does act as a high affinity antagonist of the histamine H₁ receptor^[23] and is a low to moderate affinity antagonist of the dopamine D₂, serotonin 5-HT₂, and α₁-adrenergic receptors.^[2][22] H₁ receptor antagonism accounts for its antihistamine effects and associated sedative side effects.^[5][2] In contrast to other TCAs, opipramol has very low affinity for the muscarinic acetylcholine receptors and virtually no anticholinergic effects.^[22][24]

Sigma receptors are a set of proteins located in the endoplasmic reticulum.^[2] σ₁ receptors play key role in potentiating intracellular calcium mobilization thereby acting as sensor or modulator of calcium signaling.^[2] Occupancy of σ₁ receptors by agonists causes translocation of the receptor from endoplasmic reticulum to peripheral areas (membranes) where the σ₁ receptors cause neurotransmitter release.^[2] Opipramol is said to have a biphasic action, with prompt initial improvement of tension, anxiety, and insomnia followed by improved mood later.^[2] Hence, it is an anxiolytic with an antidepressant component.^[2] After sub-chronic treatment with opipramol, σ₂ receptors are significantly downregulated but σ₁ receptors are not.^[2]

Pharmacokinetics[edit]

Opipramol is rapidly and completely absorbed by the gastrointestinal tract.^[2] The bioavailability of opipramol amounts to 94%.^[2] After single oral administration of 50 mg, the peak plasma concentration of the drug is reached after 3.3 hours and amounts to 15.6 ng/mL.^[2] After single oral administration of 100 mg the maximum plasma concentration is reached after 3 hours and amounts to 33.2 ng/mL.^[2] Therapeutic concentrations of opipramol range from 140 to 550 nmol/L.^[25] The plasma protein binding amounts to approximately 91% and the volume of distribution is approximately 10 L/kg.^[2] Opipramol is partially metabolized in the liver to deshydroxyethylopipramol.^[2] Metabolism occurs through the CYP2D6 isoenzyme.^[2] Its terminal half-life in plasma is 6–11 hours.^[2] About 70% is eliminated in urine with 10% unaltered.^[2] The remaining portion is eliminated through feces.^[2]

History[edit]

Opipramol was developed by Geigy.^[26] It first appeared in the literature in 1952 and was patented in 1961.^[26] The drug was first introduced for use in medicine in 1961.^[26] Opipramol was one of the first TCAs to be introduced, with imipramine marketed in the 1950s and amitriptyline marketed in 1961.^[26]

Society and culture[edit]

Generic names[edit]

Opipramol is the English, German, French, and Spanish generic name of the drug and its INN, BAN, and DCF, while opipramol hydrochloride is its USAN, BANM, and JAN.^{[1][3][27][4]} Its generic name in Italian and its DCIT is opipramolo and in Latin is opipramolum.^[3][4]

Brand names[edit]

Opipramol is marketed under the brand names Deprenil, Dinsidon, Ensidon, Insidon, Insomin, Inzeton, Nisidana, Opipram, Opramol, Oprimol, Pramolan, and Sympramol among others.^[1][3][4]

References[edit]